Першовідкривачем в області дослідження обмеженої раціональності є Герберт Саймон. Учений вніс воістину неоціненний внесок у науку і отримав Нобелівську премію у сфері економіки в 1987 році. Що ж являє собою концепція обмеженої раціональності?
У чому суть
Для початку, щоб вникнути в сенс моделі обмеженої раціональності, можна просто відтворити у себе в голові процес здійснення покупок. В середньому людина обходить пару магазинів для того, щоб порівняти ціни, але зазвичай не більше трьох-чотирьох. Навіщо витрачати час? І вже навряд чи ви почнете поглиблено вивчати асортимент в магазинах по всій країні, щоб з’ясувати всі можливі пропозиції. А могли б у ході свого аналізу значно заощадити! Якщо узагальнити сказане, то це і виходить обмежена раціональність. Тобто схильність людини приймати рішення на основі дослідження лише малої частини отриманих відомостей. Концепція Саймона про обмеженої раціональності спричинила за собою масу корисних досліджень. Про них коротко розповімо нижче.
Концепція обмеженої раціональності
Багато суспільні науки визначають людську поведінку як раціональне. Приміром, нам про це говорить теорія раціонального вибору. Деякі гіпотези припускають, що люди гиперрациональны. Це означає, що вони ніколи не роблять нічого, що може зашкодити їхнім інтересам. І тут на противагу висувається концепція обмеженої раціональності, яка як раз спростовує ці твердження і заявляє про те, що насправді абсолютно розумні рішення практично нездійсненні. Чому? Із-за обмеженості обчислювальних ресурсів, які потрібні для прийняття цих рішень. Термін “обмежена раціональність”, як говорилося вище, був запропонований Гербертом Саймоном, який присвятив дослідженню книгу під назвою «Моделі моєму житті». Вчений пише про те, що багато люди поступають раціонально лише частково – зазвичай вони емоційні та ірраціональні. Ще одна робота дослідника говорить нам про те, що за обмеженої раціональності у приняття рішень індивід відчуває проблеми з формулюванням і обчисленням складних завдань, а також з обробкою, отриманням, використанням різного роду інформації.
Чим може бути доповнена класична модель раціональності
Саймон навів у своїх роботах приклади таких напрямів, при яких модель раціональності доповнюється тими факторами, які мають більшу відповідність з реальністю, при цьому не відхиляючись від кордонів суворого формалізму. Принципи обмеженої раціональності наступні:
- Обмеження, пов’язані з функціями корисності.
- Аналіз та облік ціни збору і обробки одержуваної інформації.
- Можливість прояву векторної функції корисності.
У своїх дослідження Герберт Саймон припустив, що економічні агенти в прийнятті рішень користуються евристичним аналізом, а не конкретними правилами застосування оптимізації. Це відбувається в першу чергу через те, що можуть виникнути труднощі з оцінкою ситуації і обчисленням корисності кожної дії.
Що з цього випливає
Відомий вчений Річард Талер висунув теорію, безпосередньо пов’язану з обмеженою раціональністю – про ментальну бухгалтерії. Дане поняття визначать процес ведення обліку доходів і витрат у людській свідомості. Ментальна бухгалтерія – багатовимірне визначення. Сюди вчені відносять і схильність людей до створення цільових накопичень. Це означає, що людина вважає за краще зберігати заощадження в декількох банках, і найчастіше це звичайні скляні ємності, а не фінансові установи, як можна було подумати. Також варто відзначити, що людина спокійніше опустить руку в скарбничку, де зберігається незначна сума, ніж в сусідню шкатулку з більш великими заощадженнями.
Соціальні переваги
Розібратися в теорії обмеженої раціональності також допомагає придумана вченими економічна гра, яка має незвичну назву: «Диктатор». Суть її дуже проста, із завданням впорається навіть дитина. Один учасник стає диктатором і розподіляє отримані ресурси між собою і іншим гравцям. Диктатор може без проблем залишити весь капітал собі, але, як показує практика, більшість гравців все ж діляться зі своїм опонентом. Дослідження показали, що в середньому диктатор виділяє своєму супротивнику близько 28,4 % всіх ресурсів. Це гра яскраво демонструє деяку неспроможність самих звичайних економічних моделей: раціональний і егоїстична людина без сумнівів забрав би всі ресурси собі, не ділячись з іншими. Тобто «Диктатор» доводить нам, що прийняття економічних рішень залежить від такої важливої категорії, як справедливість. Таким чином, дослідження показало, що справедливість важлива не тільки для конкретної людини, але і для всієї економіки в цілому.
Як це доводиться на практиці
Можна навести простий і актуальний приклад. Компанії, що підвищують ціни на будівельні матеріали в зонах, де сталося стихійне лихо, надходять абсолютно раціонально з точки зору класичної економічної теорії. Проте насправді існує величезний ризик потрапити під хвилю агресивної критики, внаслідок якої буде серйозний тиск суспільства. Але і тут неможливо передбачити реакцію на 100 %. Все залежить від того, як керівництво компанії пояснить свої дії. Якщо вони виправдають підвищення цін високим попитом, то бурю невдоволення з боку суспільства не уникнути. А ось якщо вести мову про збільшених витратах, то покупці в більшості випадків ставляться до підвищення вартості на продукцію з розумінням, адже це вже звучить справедливо. Що дуже важливо для прийняття економічних рішень.
А щодо проблем з самоконтролем
Напевно, в житті чи не кожної третьої людини траплялося таке, що він абсолютно точно вирішував сісти на дієту, але потім якось несподівано опинявся в 12 ночі біля відкритого холодильника. Або приймав рішення почати вставати раніше вранці, щоб встигнути побільше зробити за день, але в підсумку відкривав очі тільки в одинадцять – і знову половина дня коту під хвіст… Знайомо? Таким вчинкам є економічне пояснення. Річард Талер припустив, що нами в таких випадках керує не раціональний «планувальник», а ледачий «діяч». Варто також зазначити, що на рівні інтуїції людина відчуває це протиріччя між планувальником і діячем, що живуть всередині. Саме з цієї причини завжди є попит на речі, забезпечують самоконтроль. До таких товарів відносяться будильники, які бігають від свого господаря або «з’їдають» залишену заздалегідь купюру, якщо їх не вимкнути. Ця людська потреба властива фактично кожному, і виробники відмінно заробляють на цьому.
