Баландін михайло Юрійович – російський хокеїст, грав на позиції захисника. Вихованець клубу “Торпедо”. Грав у складі багатьох кращих хокейних команд Росії. Кінець своєї кар’єри провів у клубі “Локомотив”. Пішов з життя 7 вересня 2011 року в результаті катастрофи літака, в якому знаходився весь основний склад команди.
Дитинство
Михайло Баландін народився 27 липня 1980 року в місті Липецьку. У сім’ї росло ще одна дитина – брат майбутнього чемпіона, Сергій. Хлопчиків виховувала мати – Тамара Вікторівна Баландіна. Батько покинув сім’ю, коли Михайлові було сім років.
У рідному місті хлопчик почав займатися хокеєм. У віці тринадцяти років він ненадовго покинув спорт, але невдовзі пошкодував про це і повернувся до тренувань. До шістнадцяти років хлопець виховувався в СДЮШОР №11. Тут його першим наставником став Віктор Олексійович Куликов. Потім Михайло переїхав до Ярославля, де продовжив навчання в спортивному інтернаті. Хлопець закінчив середню школу №9 і став вихованцем “Торпедо-2”.
Спортивна кар’єра
У 1999 році Михайло Баландін продовжив спортивну діяльність в Пензі в клубах “Дизеліст”і “Крилья Совєтов”, але вже через рік молодий чоловік повернувся в Ярославль. Два сезони Михайло грав у складі команди “Локомотив”.
Потім він виступав у якості гравця ще кількох клубів. Це були такі команди: “Салават Юлаєв”, “ЦСКА”, “Хімік”, “Атлант” і “Динамо”. Але свій кращий результат хокеїст Михайло Баландін показав у матчах, проведених у складі “Лади”. Двічі, у 2003 і 2004 роках, спортсмен завойовував бронзу чемпіонату Росії. Влітку 2011 року Михайло знову повернувся в “Локомотив”.
Катастрофа літака
7 вересня 2011 року хокейна команда “Локомотив”, у складі якої був і Михайло Баландін, повинна була здійснити міжнародний переліт чартерним рейсом на літаку Як-42Д. Послугу надавала авіакомпанії “Як Сервіс”.
Екіпаж літака планував здійснити рейс з Ярославля до Мінська. Метеоумови для польоту були нормальні, нічого не віщувало біди. Літаком керував досвідчений екіпаж. Літак почав розгін, але викотився за межі злітної смуги на відстань чотирьохсот метрів.
Лайнер зміг піднятися на висоту близько п’яти-шести метрів, після чого сталося зіткнення з радіомаяком. В результаті цього, літак впав, вдарився об землю і розсипався. Це сталося на березі річки Туношонка. Деякі уламки літака впали в воду. Між злетом і падінням лайнера минуло всього кілька секунд.
Наслідки катастрофи
В результаті аварії літака загинули всі пасажири і члени екіпажу, за винятком однієї людини. Вдалося вижити лише інженер з авіаційного і радіотехнічного обслуговування Олександру Сизову. Він не був пристебнутий ременем безпеки, тому його викинуло в річку.
Михайло Баландін трагічно пішов з життя разом зі своїми товаришами по хокею. Так як основний склад команди загинув, “Локомотив” був знятий зі змагань Континентальної хокейної ліги сезону.
Розслідування причин катастрофи
Слідство, проведене з метою з’ясування причин трагедії, тривало три роки. В результаті було виявлено наступне: до страшних наслідків призвело те, що хтось із членів екіпажу натискав педаль гальма під час зльоту. Були виявлені також факти порушення правил безпечної експлуатації повітряного транспорту. Підготовка членів екіпажу не велася належним чином, а другий пілот не пройшов перенавчання для польотів на даному виді літака.
У ході розслідування фахівці встановили, що судно знаходилося в повній справності. Правильна підготовка екіпажу могла сприяти уникненню цій жахливій ситуації. За все це відповідав колишній заступник генерального директора авіакомпанії Вадим Тимофєєв. Він і був притягнутий до суду за допущені порушення, що спричинили за собою загибель сорока чотирьох осіб. Згідно з прийнятим вердикту, чоловіка визнали винним. Він повинен був провести п’ять років у колонії-поселенні, але Тимофєєву вдалося уникнути покарання внаслідок амністії.
Родина
Рідні важко пережили загибель Михайла Баландіна. Але як не дивно, трагедія згуртувала сім’ю. Батьки хокеїста довго не спілкувалися, батько жив далеко – в іншому місті. Дізнавшись про смерть сина, він приїхав до Липецька, звідки разом з колишньою дружиною і сином Сергієм відправився в Ярославль на похорон.
На момент загибелі Михайло перебував у шлюбі. В сім’ї підростала дочка (дивіться нижче на фото з Михайлом Баландін).
Познайомився хокеїст зі своєю майбутньою дружиною 25 грудня 1998 року. Олена тоді була заміжня і ростила дев’ятирічного сина. Між ними зародилася любов, незважаючи на те, що молодий чоловік був молодший за свою обраницю на дев’ять років.
Через півроку жінка пішла від чоловіка. Незабаром закохані повінчалися. У них народилася чудова дочка Ліза. Шлюб пари тривав тринадцять років. Спортсмен весь свій вільний час проводив з родиною. Нижче можна побачити фото хокеїста Михайла Баландіна з дружиною.
Олені про трагедії, повідомили за годину. Вона в цей час перебувала в школі з дочкою. Обидві дуже важко перенесли смерть чоловіка і батька. Дівчинка замкнулася в собі, на тлі стресу поправилася на дев’ять кілограмів.
Михайла Баландіна з дружиною пов’язувала велика любов. І Олена двічі намагалася покінчити життя самогубством. Рідні стежили за нею, щоб не сталося нового нещастя. З її слів, вона померла разом з чоловіком. Лежала цілодобово, не знаходячи сил жити далі. Щоб заглушити душевний біль, почала пити. Але заради дочки жінка змогла взяти себе в руки і повернутися до життя.
Олена Баландіна купила дачу, про яку мріяв Михайло, і посадила поруч з будинком алею з тридцяти дев’яти туй. Жінка з допомогою дочки доглядає за деревами і всіляко оберігає їх. Коли родичі та друзі приїжджають в гості, обов’язково відвідують алею.
Пам’ять
Хокеїст Михайло Баландін похований в Ярославлі на Леонтіївському кладовищі, але в рідному місті Липецьку його пам’ятають і шанують. Тут, біля Льодового комплексу, був відкритий пам’ятник загиблому хокеїстові. Серед юнаків щорічно проводяться турніри пам’яті хокеїста Баландіна.
Друзі згадують про загиблого дуже тепло. Говорять про нього, як про людину наполегливу і цілеспрямовану, який йшов до своєї мрії з дитинства. Товариші хокеїста вважають абсолютно справедливим те, що на Михайла звернули увагу кращі хокейні клуби країни.
При цьому молодий чоловік був досить скромним. Досягаючи успіхів у спорті, він залишався все тим же приємним хлопцем. Знаючи, що багатьом сім’ям важко придбати хорошу форму і екіпіровку для своїх дітей, часто допомагав початківцям спортсменам.
Михайло Баландін сам пройшов багато труднощів, адже його з братом виховувала одна мама. Одного разу в Ярославлі він прийшов подивитися, як грають хлопчики з Липецька. Діти були учнями тієї ж школи, де колись навчався і він сам. Після матчу Михайло поговорити з тренером дітей. Вже на наступний день юних спортсменів чекав сюрприз. Баландін подарував всій команді нову форму і ключки.
Ось таким був цей дивний чоловік: добрим, чуйним, щедрим, чудовим спортсменом і прекрасним сім’янином. Таким його пам’ятають і будуть пам’ятати ще багато років.
