Уфтюжская розпис – це один з своєрідних художніх промислів Російської Півночі. З XVIII по XX століття селяни, що жили на берегах Північної Двіни, виготовляли дерев’яні та берестяні вироби, прикрашені живописом і різьбленням.
Історія та географія
Історія виникнення уфтюжской розпису бере свій початок в селі Верхня Уфтюга, розташованому на однойменній річці в Архангельській області. Цей край розвинув самобутню культуру завдяки великій віддаленості від інших великих поселень. Навіть у наші дні дістатися сюди можна тільки по воді.
Уфтюга була не тільки центром торгівлі, але і релігії. Тут розташований єдиний на багато кілометрів православний храм – церква Дмитра Солунського. До цих пір він вважається одним з кращих пам’яток дерев’яного зодчества.
У 17 столітті на північ масово переїжджали російські старообрядці з інших областей. Вони принесли з собою ретельно збережений уклад життя допетровської Росії. У місцевих художніх промислах дуже сильно вплив саме давньоруського мистецтва: іконопису та книжкової мініатюри.
