Виробнича інфраструктура: визначення, методи організації, види, структура

Темпи економічного розвитку сучасних країн все більшою мірою залежать від структурного пристрої народного господарства. Прогресивний розвиток суспільного виробництва не може обійтися без високорозвиненої логістики з ефективним функціонуванням всіх її компонентів, що зачіпають і сферу менеджменту. Каркас цієї системи ґрунтується на виробничій інфраструктурі (ПІ) в цілому, яка і визначає потенціал з фондами ресурсів для економічного розвитку країни.

Основні поняття ПІ

Для початку варто визначитися з поняттям типової інфраструктури умовного підприємства, в рамках якого здійснюється виробничий процес. У загальному уявленні – це перелік взаємопов’язаних служб і підрозділів, які забезпечують нормальний режим функціонування компанії без зупинок і перерв.

Під об’єктом виробничої інфраструктури можна розуміти саме функціональні компоненти, на яких базується складу підприємства. Це можуть бути самі різні господарсько-інструментальні відділи, що відповідають за енергетику, матеріальне постачання, метрологію, контроль якості, моніторинг, кадрову політику та інші сфери діяльності підприємства. Головне, що інфраструктура такого типу не обмежується виключно логістикою і технічними елементами виробництва у різних аспектах його забезпечення. В якості ілюстрації широкого представлення ПІ можна навести поняття логістичного менеджменту, в якому поєднуються цілком практичні завдання організації транспортних мереж і збуту продукції з інструментами маркетингу.

Також не варто обмежувати поняття ПІ налагодженою системою функціонування підприємства, хоч і в різних проявах його діяльності. У чималому ступені ця інфраструктура передбачає й роботу на перспективне вирішення стратегічних завдань. Для таких цілей сучасна виробнича інфраструктура включає контрольне господарство з певним переліком служб технічного обслуговування, мають цілий комплекс власних функцій:

  • Здійснення організаційної, технічної та техніко-економічної регламентації всіх робочих процесів на підприємстві.
  • Створення умов для випуску конкурентоспроможної продукції при мінімальних ресурсних вкладень.
  • Створення умов для виконання технологічних операцій з високим рівнем автоматизації, механізації та інформатизації.
  • Забезпечення гнучкості та наступності з мінімальними витратами при перебудові виробництва для орієнтації на нову продукцію.