Епоха локальної розробки пішла в історію. Розвиток інтернету зумовило об’єктивну необхідність розподіленої обробки інформації. Віртуалізація призвела до того, що один комп’ютер вже не має значимої перспективи. Розробник повинен мати повноцінний комплект віртуальних машин з будь-якого фізичного пристрою. Налаштування віртуальності і технічної можливості роботи через iptables стала популярним і важливим фактором при створенні сучасних інформаційних систем.
Сучасна розробка інформаційних систем
Високі технології при всіх своїх досягненнях засновані на жорстких синтаксичних конструкціях. Синтаксис мови програмування або конфігураційного файлу – менше зло, ніж жорсткість концепції розвитку комп’ютерного справи в цілому.
Спроба вивести синтаксис і семантику через гіпертекст не привела до якісного стрибка, але зробила необхідним перевести розробку в «розподілений» статус, в хмари і віртуальність.
Робота на одному комп’ютері та/або сервері – це обмеження. Розробник повинен мати арсенал операційних систем, середовище розробки і тестування. Розробник – це розподілена команда фахівців різної кваліфікації.
Ідея iptables пройшла довгий шлях за короткий час. Сьогодні вона надає досить зручний інструментарій для організації технологічних процесів розробки програмного забезпечення та його використання.
За допомогою iptables відкрити порт для конкретного проекту – не проблема. Обмежити (закрити) доступ – просто і зручно. Фаєрвол firewalld – це CentOS і iptables. Відкрити порт тут можна спеціальним інструментом (утиліта). Це зручно, але не так практично як в Debian за допомогою командного рядка.
Вибір операційної системи сімейства линуксоидов в контексті вирішення завдання розподілу портів має значення для системного адміністратора в контексті налаштування, але більш істотним є розуміння суті питання: як через iptables відкрити порт і забезпечити можливість роботи.
