Великі радянські полководці – хто вони?

Перемога у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні далася радянським воїнам тяжкою працею. Однак для ефективної реалізації своєї мети, а саме для захисту своєї батьківщини та рідної землі, на полях, де відбувалися битви, крім сміливості і відваги необхідно було володіти військовим мистецтвом на досить високому рівні. Саме полководці володіли таким таланом.

Операції, що проводилися радянськими воєначальниками в період військових дій, досі вивчають у різних військових училищах та академіях по всьому світу. До кінця війни командувачі посади зайняли найбільш видатні полководці, про які варто знати всім поколінням. Але багатьох і забули, особливо після зміни Генерального секретаря СРСР, деяких змістили зі своїх високих посад і відсунули в тінь.

Маршал Жуков

Радянський полководець, Маршал Перемоги – Георгій Костянтинович Жуков народився в 1896 році і вже до 1939 року (за пару місяців до початку Другої світової) взяв участь у бойових діях з японцями. Російсько-монгольська армія розтрощила угруповання східних сусідів на річці Халхін-Гол.

Коли Радянський Союз зі швидкістю урагану увірвалися звістки про початок Великої Вітчизняної війни, Жуков вже був головою Генерального штабу, проте через деякий час був перенаправлений у діючі війська. У перший рік війни його призначили очолювати армійські підрозділи на найбільш критичних ділянках фронту. Жорсткі вимоги до дисципліни допомогли радянському полководцю, маршалу Радянського Союзу, не допустити взяття Ленінграда і перекрити кисень фашистів на підступах до Москви в стороні можайського напрямку.

До початку 1942 року Жуков став на чолі контрнаступу під Москвою. З його допомогою та завдяки реактивним діям радянських солдатів німці були відкинуті від столиці на велику відстань. У наступний рік Жуков був координатором фронтовими військами під Сталінградом, а також під час прориву блокади Ленінграда і при битві на Курській дузі. На той момент великий радянський полководець був представником Верховного Головнокомандувача.

Взимку 1944 року Жуков очолив Перший Український фронт, замінивши Ватутіна, який отримав важкі поранення. Радянський полководець провів заплановану операцію по звільненню правого берега України. Операція носила наступальний характер, тому з навичками Жукова війська змогли швидко прорватися до державної кордоні. До кінця 1944 року видатний радянський полководець взяв під командування Перший Білоруський фронт і пішов на Берлін. У підсумку саме він прийняв капітуляцію фашистів і визнання поразки. У 1945 році прийняв участь як в Московському Параді Перемоги, так і в Берлінському.

Незважаючи на всі скоєні подвиги, після закінчення Великої Вітчизняної війни Жукова відсунули на другий план, довіряючи йому командування лише окремими військовими округами. Після смерті Сталіна Хрущов призначив його заступником міністра оборони, а незабаром він очолив міністерство, однак у 1957 році, потрапивши в немилість Генсека, був знятий з усіх посад та посад. Пішов з життя радянський полководець Маршал Перемоги Жуків – в 1974 році.