“Туммім” – практика тибетської йоги. Опис техніки та її особливості

Серед йогічних систем практика “Туммім” стоїть трохи осторонь, в силу своєї специфічності, тим не менш вона починає набувати все більшої популярності. У бажаючих дізнатися про це явище виникає багато питань, наприклад, практика “Туммім” — це що? Як вона з’явилася, що означають її правила? Чи можна самостійно її освоїти, і що може дати людині володіння цією системою?

Що це таке?

“Туммім” — це тибетське слово, що означає “внутрішній жар”. Необхідно розпочати з того, що в 11 столітті існував знаменитий чернець, проповідник буддизму, йог по імені Наропа. Він вважається засновником школи “Каг’ю” — однієї з декількох шкіл тибетського буддизму. Також їм була започаткована і розвинута система практик під назвою “Шість йог Наропи”, метою яких було досягнення стану просвітлення. Наропа вперше згадав термін “туммім” при написанні свого трактату “Шаданга йога”.

Так ось, у філософії тибетської йоги практика “Туммім” означає початковий ступінь досягнення стану просвітлення. Ідея цієї практики в тому, що, якщо зосередитися на спогляданні вогню і відчуття теплоти, можна добитися повного ототожнення себе з вогнем. Той, хто вважає, що досяг цього стану, проходить спочатку випробування водою, а потім снігом: він повинен взимку температурою свого тіла висушити мокрі простирадла, і, якщо він оволодів майстерністю, навколо нього буде танути сніг.