Як тільки людина вперше взяв у руки примітивне знаряддя праці, він почав активно перетворювати навколишній світ. За великим рахунком, весь зміст конкретного людського життя зводиться до тієї або іншої діяльності. Вона може бути творчою або руйнівною, спонтанної чи цілеспрямованої, духовної, матеріальної або творчої. У цій статті ми максимально детально розповімо про творчому шляху людини, особливості та етапи його розвитку.

Основні види людської діяльності

Що таке діяльність? В найширшому розумінні це спосіб ставлення людини до навколишнього світу. Від активності тварини людська діяльність відрізняється наступними рисами:

  • Свідомість процесу.
  • Націленість на конкретний результат.
  • Перетворюючий характер діяльності.

У будь-якої людської діяльності є мета, мотиви, методи, засоби та інструменти. Є в неї і свій конкретний об’єкт (предмет, явище або ж внутрішній стан людини), на який ця діяльність спрямована.

У соціальній психології прийнято виділяти п’ять основних видів діяльності людини – творчість, гру, навчання, спілкування і працю. Про один з них ми розповімо далі більш докладно.

Сутність поняття «творчість»

На думку психологів, існує лише два рівня діяльності:

  • репродуктивний;
  • творчий.

Перший рівень передбачає банальне повторення тих алгоритмів дій, які були створені іншими людьми. Така діяльність ґрунтується на досвіді і не вимагає значних розумових зусиль. Творчий рівень передбачає створення якісно нового продукту або знання, сприяючи тим самим розвитку людської культури і цивілізації в цілому. При цьому варто відзначити, що будь-яка творча діяльність неможлива без репродуктивної. Щоб написати стоїть поему, одного таланту недостатньо. Поет спочатку повинен ознайомитися з такими поняттями, як рима, ритм і віршований розмір, не кажучи вже про правила граматики і стилістики мовлення.

Таким чином, творчість – це діяльність людини, відмітною критерієм якої є унікальність її кінцевого результату. Поняття творчості може розглядатися в двох різних аспектах: як здатність (іншими словами – креативність) або як розумовий процес. Про це ще піде мова далі в нашій статті.

Важливо відзначити, що творчість – єдиний вид діяльності, який одночасно використовує три досить незвичайних «інструменту» людського мозку: це уява, фантазія й інтуїція. Ще одна важлива відмінність творчої діяльності від репродуктивної полягає в тому, що цінність тут має не тільки кінцевий результат, але і сам процес такої діяльності.

До речі, проблемами творчості і творчого шляху людини займається окрема галузь філософії – евристика.

Проблема творчості: історія досліджень

Перші спроби вивчення такого феномена, як творчість, розпочалися ще в античні часи. Багато мислителів Стародавньої Греції були впевнені, що саме в цій діяльності полягає сама суть людського існування. При цьому античні філософи розрізняли божественне і власне людське творчість.

Але найбільш активний період дослідження цієї проблеми припав на минуле століття. На рубежі XIX-XX століть зародилася особлива дисципліна – психологія творчості. Вона поєднала в собі психологічні, естетичні, філософські знання та ідеї.

У другій половині ХХ століття виник попит на творчих і креативних працівників, що дало новий імпульс розвитку даної наукової дисципліни. В наші дні нею активно займаються не тільки психологи, а й соціологи, культурологи і навіть економісти. Все це зайвий раз підтверджує той факт, що роль творчості на нинішньому етапі розвитку людства неухильно зростає.

Дивіться також:  Євген Ерліх: біографія, фото

Основні теорії творчості

Зігмунд Фрейд, Карл Юнг, Альфред Адлер, Еріх Нойманн, Абрахам Маслоу, всі ці вчені більшою чи меншою мірою цікавилися проблемою творчості.

Так, відомий австрійський психолог Зігмунд Фрейд, автор теорії психоаналізу, вважав, що творчість є своєрідною сублімації сексуальної енергії людини. А ось батько аналітичної психології Карл Юнг джерелами творчого натхнення вважав архетипи колективного несвідомого – генетично безформні структури, які набувають форму в мистецтві.

Цікаву теорію пропонує засновник індивідуальної психології Альфред Адлер. На його думку, творчим потенціалом спочатку наділена кожна людина. Крім того, теорія Адлера розглядає мистецтво як спосіб компенсації людиною своїх особистих недоліків і вад.

Гештальтпсихологія розглядає творчий шлях людини як особливий розумовий процес, у результаті якого відбувається об’єднання в єдине ціле роз’єднаних фактів, що, в свою чергу, призводить до так званого «осяянню». Згідно концепції Якова Пономарьова, творчість – є механізм і ключова умова розвитку матерії, утворення її нових форм і варіацій.

Творчість як процес

Ось як відгукувався про «творче осяяння» німецький лікар і фізіолог Герман Гельмгольц ще в XIX столітті:

«Ці щасливі натхнення нерідко втручаються в голову так тихо, що не відразу помітиш їх значення, інший раз тільки випадковість вкаже згодом, коли і при яких обставинах вони приходили: з’являється думка в голові, а звідки вона – не знаєш сам».

Саме за такою схемою народжувалися наукові ідеї і відкриття в голові вченого.

Творчість – це, насамперед, розумовий процес, у результаті якого ті чи інші ідеї людини реалізуються у зовнішньому світі. Можна виділити п’ять характерних особливостей будь-якого творчого процесу:

  • Творчість. Будь-яка творчість (за рідкісними винятками) націлене на створення нового, корисного і суспільно значущого продукту.
  • Спонтанність, оригінальність, нестандартність мислення.
  • Тісний зв’язок з підсвідомістю.
  • Чітко виражена суб’єктивність процесу, яка приносить творцеві почуття морального і духовного задоволення.
  • Соціальна орієнтованість процесу. Будь-яка творчість потребує оцінки суспільства, причому ця оцінка може бути як позитивною, так і негативною.
  • Тут варто згадати про ще одне важливе поняття – творчому шляху. Під ним розуміється самостійна практична діяльність людини (художника, поета, письменника, музиканта і т. д.) по створенню своїх матеріальних або нематеріальних цінностей (творів). У більш вузькому розумінні творчий шлях – це процес поступового розкриття творчого потенціалу того чи іншого діяча мистецтва, що складається, як правило, з декількох етапів.

    Етапи творчого шляху

    Різні дослідники пропонують свої градації стадій творчого процесу. Ми розглянемо лише три з них.

    Радянський психолог Яків Олександрович Пономарьов виділяє чотири послідовних етапи творчого шляху:

  • Підготовка (свідома робота) – створює передумови для осяяння і «зачаття» ідеї.
  • Дозрівання (несвідома робота) – просування ідеї в потрібному напрямку.
  • Натхнення (перехід від несвідомої до свідомої діяльності) – «народження» ідеї, і її надходження в сферу свідомості.
  • Розвиток (свідома робота) – остаточне оформлення ідеї та її верифікація.
  • Дивіться також:  Валентина Ляпіна: актриса, модель, танцівниця

    Російська популяризатор науки Петро Энгельмейер розглядав творчий процес з точки зору роботи вченого-винахідника і виділяв всього три стадії такої діяльності. Це:

    • Народження задуму (гіпотези винаходу).
    • Розробка схеми або плану.
    • Конструктивна реалізація задуманого (не вимагає особливого творчості).

    П. К. Энгельмейер при цьому говорив так:

    «У першому акті винахід передбачається, у другому – доводиться, в третьому – здійснюється. Перший акт визначає його телеологически, другий – логічно, третій – фактично».

    Ще один радянський психолог П. М. Якобсон визначив сім стадій творчого процесу. Ось вони:

    • Інтелектуальна готовність до акту творчості.
    • Визначення проблеми.
    • Зародження ідеї і формулювання завдань.
    • Пошук рішень цих задач.
    • Отримання принципу винаходу (відкриття).
    • Перетворення принципу у схему.
    • Технічне оформлення винаходу.

    Основні типи

    Які види творчості існують у сучасному світі? Існує кілька класифікацій. За однією з них, є всього два основні види творчої діяльності: практична і духовна. Хоча цей поділ є досить умовним.

    Практична творча діяльність конкретна і прозаїчна. Вона допомагає втілити ідею в реальність. І тут, зрозуміло, не обійтися без певних практичних навичок і умінь. Духовна творчість більш глибоке і цікаве для науковців, адже воно важко піддається вивченню. Цей вид творчої діяльності проходить виключно у свідомості людини. Причому сам творець не завжди контролює цей процес.

    Існує і більш розгорнута класифікація творчої діяльності. Згідно з нею, виділяються наступні типи творчості:

    • Художнє (сюди відноситься образотворче мистецтво – скульптура, графіка, живопис тощо).
    • Музичне та візуальне (естрада, хореографія, циркове мистецтво, кінематограф).
    • Літературне (проза, поезія, усна народна творчість).
    • Прикладне (архітектура, народні промисли тощо).
    • Науково-технічне.
    • Соціальне.
    • Педагогічна.
    • Спортивно-ігрове.
    • Політичне.

    Окремо варто сказати про наукову творчість. Адже саме воно, за великим рахунком, є локомотивом науково-технічного прогресу і дозволяє науки як такої підкорювати все нові і нові вершини. Без творчості і креативу не обійтися жодному вченому, будь то фізик, педагог, географ або математик.

    Яким може бути творчий шлях конкретної людини? І яким чином можна мотивувати його на творчість? Про це піде мова далі.

    Творчість і особистість

    Творчість можна розглядати і як процес взаємодії особистості з навколишньою дійсністю. Так, С. Л. Рубінштейн говорив наступне: «Проводячи зміни у зовнішньому світі, людина змінюється сам». Радянський психолог Борис Ананьєв і зовсім вважав, що творчість є процес об’єктивізації внутрішнього світу конкретного індивідуума. Ще далі в цьому питанні пішов відомий російський філософ Микола Бердяєв, заявивши, що «особистість – це творчий акт».

    Видатний американський психолог і економіст А. Маслоу розглядав творчість як інструмент самовиявлення людини. При цьому він наполягав на тому, що здібності до творчої діяльності є вродженими, а не надбаними. Подібні погляди були і Р. С. Альтшуллера. Він вважав, що творчі здібності є у кожної людини, але щоб їх реалізувати, необхідні певні умови.

    Мотивація творчості

    Як почати творчий шлях? Як мотивувати себе на творчість? В. Н. Дружинін на цей рахунок писав, що «творчість сама себе стимулює». Головне – створити правильну мотивацію.

    Дивіться також:  Виноробні регіони Франції: список найвідоміших

    Ще раз варто нагадати, що творчі здібності є у будь-якої людини, незалежно від його розумового розвитку. Але на ділі далеко не у всіх розвивається потреба реалізувати цей багатий і закладений природою потенціал. Причини цього можуть ховатися в неправильному вихованні, стримуючі чинники навколишнього середовища, обмеження і табу суспільства.

    Відразу варто обмовитися, що мотивацію на творчість слід шукати всередині себе. Людина повинна сама захотіти робити що-небудь нове і цікаве. Творчість з-під батога просто неможливо.

    Якщо ж у вас трапилася «творчий застій» і ви не знаєте, як з нього вибратися, дотримуйтеся простих рекомендацій:

    • Включіть свою улюблену музику.
    • Прочитайте хорошу книгу або подивіться якісний фільм.
    • Поспіть (іноді хороші ідеї приходять в голову після повноцінного сну).
    • Змініть обстановку, здійсніть невелику подорож.
    • Думайте тільки про позитивні речі.

    На переконання багатьох психологів, ці нехитрі поради допоможуть вам повернутися в свою творчу колію і продовжити роботу зі свіжою головою і новими силами.

    Творчість академічне і народне

    Творчість буває професійне (академічне) або примітивне (народне). Тут все гранично просто. Академізм у творчості – це дотримання чітких і загальноприйнятим правилам і нормам, яким навчають у спеціальних вузах, академіях і консерваторіях. Нижче представлений приклад академізму в живопису.

    Народна творчість, навпаки, не любить жодних правил. Воно вільно і незалежно в своїй наївності. Воно примітивно, але не поверхнево. Народні майстри, як правило, не мають спеціальної освіти і творять за натхненням серця. Ось, наприклад, нижче розміщений малюнок відомого представника народного мистецтва – української художниці Марії Примаченко.

    Народна творчість має кілька підвидів. У їх числі:

    • Примітивне (наївна) мистецтво.
    • Декоративно-прикладне мистецтво.
    • Народний фольклор.
    • Художня самодіяльність.
    • Аматорське (побутове) творчість.

    Лікування творчістю

    Творчістю, виявляється, ще й лікують різні хвороби і недуги. Арт-терапія – один з популярних сьогодні методів психотерапії, який поєднує в собі традиційне лікування і творчість. Вона дозволяє людині вирішити внутрішні конфлікти, зменшити стрес, підвищити самооцінку і усунути поведінкові девіації. Автором даного методу вважається художник Адріан Хілл. Вперше його почали застосовувати в середині минулого століття в США і Англії.

    В наші дні арт-терапія широко і ефективно використовується в наступних випадках:

    • Відхилення у розвитку у дітей.
    • Психоемоційні розлади (депресії, нав’язливі синдроми, панічні атаки тощо).
    • Відновлення після тяжких і тривалих захворювань, травм.
    • Боротьба з шкідливими звичками та залежностями.

    В терапевтичних цілях найчастіше використовуються такі види творчої діяльності, як живопис, скульптура і музика.

    На закінчення…

    Творча діяльність, хоч і передбачає наявність певних навичок і здібностей, доступна абсолютно всім без винятку людям. Не вмієте малювати, ні музичного слуху або літературного таланту? Не біда! Є безліч інших сфер життя, де можна реалізувати свій прихований потенціал, – це наука, педагогіка, політика, спорт. Знайдіть свою стежку в творчому житті і домагайтеся успіху, створюйте щось нове і оригінальне, отримуючи небувале задоволення від процесу.