Далекі від церкви люди часто бувають впевнені у тому, що більшість православних святих, шанованих на Русі, пов’язані з Візантією і Римською імперією, наприклад, ранні християнські мученики. Між тим в слов’янських землях не так мало і своїх «рідних» небесних заступників. Одним з них і є Трифон — в’ятський чудотворець і засновник чернечого обителі у цьому місті.
Ким був цей чоловік?
Святими люди не народжуються, ними стають протягом всього свого життя, являючи нею приклад іншим, невпинно служачи Господу і здійснюючи добрі справи з лагідністю і смиренням, не шукаючи за них мирського визнання і нагород.
Такою людиною і був Трифон Вятський. Біографія його, з одного боку, сповнена неясностями, що відносяться до періодів мандрів, з іншого ж – про святого відомо досить багато.
За походженням Трифон був селянином, а за покликанням – служителем Божим. Присвятити життя богові цей чоловік вирішив в ранній юності. Проте вчинив він досить своєрідно. Замість того щоб прийти послушником у найближчу монастирську обитель, майбутній святий вирушив у першу подорож. Подібних подорожей в його житті було чимало, тому можна стверджувати, що він був мандрівником Божим.
Під час однієї з таких подорожей і сталося диво, що вважається першим, оскільки воно було зафіксовано. По молитві Трифона сталося зцілення дитини. Цілком ймовірно, що цей випадок не був першим, але згадок про більш ранніх чудеса не збереглося. Відповідно в життя своєї Трифон був не тільки мандрівником Божим, подвижником або ж блаженним, але і чудотворцем.
