В основу реформи шкільної освіти в Росії покладена схема «Для чого вчити? – Чому вчити? – Як навчати?» Тобто в нових стандартах (ФГОС) на першому плані стоять освітні цілі: що повинен придбати дитина в процесі навчання? Якщо раніше мова йшла в першу чергу про знаннях, то тепер про вміння самостійно їх набувати і застосовувати на практиці. Ці вимоги відбилися і на основній одиниці процесу навчання – урок. Поява нової типології уроків по ФГОС призвело до змін їх структури, змісту, позицій педагога і учня.
Нові вимоги стандартів
Основне завдання сучасної школи – особистісний розвиток дитини. Він повинен вміти бачити проблему, ставити завдання, добирати способи їх розв’язання, планувати, шукати інформацію, аналізувати, робити висновки, оцінювати себе та свою роботу. У стандартах є спеціальний термін для визначення таких умінь – універсальні навчальні дії (УУД). Всього їх виділяють чотири групи: особистісні, пізнавальні, комунікативні та регулятивні. Перші відповідають за розуміння дитиною мети свого розвитку; другі – за вміння логічно мислити, працювати з інформацією, аналізувати; треті – за здатність взаємодіяти з оточуючими і висловлювати свою думку; четверті – за готовність складати і здійснювати план дій, оцінювати результати. Такі орієнтири змінюють саму структуру уроку з ФГОС. За основу береться системно-діяльнісний підхід, який передбачає:
- пріоритет самостійної роботи учня;
- значна кількість творчих завдань;
- індивідуальний підхід з боку педагога;
- розвиток універсальних навчальних дій;
- демократичний стиль взаємодії педагога і дитини.
