Забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини в звичайній школі чи дитячому садку – завдання не з простих. Проте саме такі вимоги диктуються освітніми стандартами та реаліями сучасного життя. Педагог допомагає учневі не тільки пройти навчальну програму, але і розкрити свої здібності, зрозуміти, яка сфера діяльності йому ближче. Здійснити таку задачу можна за допомогою різних технологій індивідуалізації навчання.

Індивідуалізація це…

Індивідуальний підхід у педагогічній практиці передбачає орієнтацію на особливості учня та їх облік при побудові навчального процесу. Працюючи з групою в цілому, педагог використовує різні схеми співпраці з кожним її членом.

Індивідуалізація навчання ґрунтується на виборі таких форм, темпу і напрямків роботи, які відповідають особливостям учнів. Для цього потрібна професійна педагогічна діагностика особистісних характеристик дитини при проектуванні програм навчання.

Така постановка проблеми дозволяє відповісти на питання, чому індивідуалізацію навчання називають проникаючою технологією. Принцип індивідуального підходу може бути використаний в будь-якій методиці. Наприклад, це може проектна форма, ігрова або проблемна.

Технології диференціації та індивідуалізації навчання

Сучасна школа орієнтована на те, щоб зробити принцип індивідуалізації основою освітнього процесу. Технологія індивідуалізації навчання передбачає, що особистісно-орієнтований підхід до дитини стає пріоритетним. Класичними прикладами методик індивідуалізованого навчання можна вважати:

  • адаптивну систему А. С. Границкой;
  • технології продуктивного співробітництва;
  • проектний метод;
  • навчання на базі індивідуального навчального плану Ст. Д. Шадрикова.

Часто вони застосовуються спільно з диференційованим підходом. Під диференціацією розуміють спосіб врахування індивідуальних особистісних особливостей при побудові навчального процесу. Це може бути поділ учнів на групи, зміст, цілі та методи навчання яких будуть різні. Кожен член команди при такому варіанті досягає максимального для себе рівня в розвитку і пізнанні.

Технологія рівневої диференціації та індивідуалізації навчання

Дана технологія передбачає, що учень засвоює не весь обсяг програмного матеріалу, а стільки, скільки дозволяють його можливості, але не менше мінімально допустимого рівня. Така ступінчаста диференціація припускає наявність декількох варіантів програм з предмету, які будуть відрізнятися за обсягом і рівнем складності. Подібна технологія індивідуалізації навчання і розвитку дозволяє:

  • підвищити мотивацію всередині груп;
  • виключити принцип «усереднення» учнів;
  • створити комфортні умови для навчальної роботи;
  • забезпечити особистісно-орієнтований підхід.
Дивіться також:  Друга французька республіка: опис, роки, події і цікаві факти

Диференціація може будуватися за принципом поділу навчальних закладів (школа, корекційна, гімназія), створення різних рівнів всередині установ (ухил, профіль, клас компенсуючого навчання) класів (різновікові групи, факультативи).

Інтернет-технології в індивідуальному навчанні

Інформаційні технології стали невід’ємною частиною життя, зайнявши особливу нішу в освітньому процесі: доступ до інформації, можливість займатися дистанційно, здійснювати мережеві проекти. Інформатизація є однією з найефективніших технологій індивідуалізації навчання на сьогоднішній день, дозволяючи сформувати освітню траєкторію і для обдарованих, і для відстаючих учнів. У сфері інтернет-навчання виділяють ряд основних моделей дистанційної взаємодії:

  • «інтернет – школа» (використання інформаційних ресурсів на очних заняттях);
  • «учень – інтернет – педагог» (поєднання очних занять у школі та дистанційної роботи з викладачами);
  • «школа – учень – інтернет» (шкільні уроки доповнюються мережевим самоосвітою).

При роботі з мережевими ресурсами учню задаються загальні вектори пошуку інформації, а рівень її складності і творчого застосування залежить від його здібностей.

Індивідуальна форма організації роботи на уроках

До уроку в сучасній школі пред’являють особливі вимоги. Використання технологій індивідуалізації навчання – одне з них. У цьому випадку кожен учень або група учнів одного рівня отримують індивідуальні завдання, що відрізняються ступенем складності та креативності. Також може змінюватись час виконання єдиного для всього класу завдання.

Такі форми роботи передбачають зміна позиції педагога, якому необхідно диференціювати рівень допомоги, що надається учням з різних груп.

В ідеалі учень, отримавши кейс для виконання, самостійно визначає послідовність дій, темп роботи, оцінює одержаний результат. Але для слабо успішних учнів важлива підтримка педагога і наявність алгоритмів дій.

Формування індивідуального освітнього маршруту

Технології індивідуалізації навчання знаходять відображення в основний освітньої програми школи і навчальному плані, який передбачає так званий «учнівський компонент». Мова йде про доборі змісту навчання, темпу, способів оцінки результатів, які складаються в особливу індивідуальну освітню траєкторію учня. Побудова такої траєкторії відбувається за наступним алгоритмом:

Дивіться також:  Залягання гірських порід: форми, умови, порядок
  • Проведення діагностики особистісних можливостей учня, фіксація актуального обсягу знань, умінь у визначеній предметній області.
  • Визначення фундаментальних компонентів досліджуваної теми.
  • Фіксація пріоритетних розділів і їх зв’язки з інтересами учня.
  • Формування індивідуальної програми вивчення вибраних об’єктів.
  • Реалізація наміченого плану, самостійна оцінка проведеної роботи.
  • Презентація отриманих результатів, колективне обговорення.
  • Аналіз, рефлексія.
  • Система індивідуальних занять

    Технологія індивідуалізації навчання передбачає створення певних алгоритмів по складанню програм, які надаються учню як якийсь зразок, який він може доповнити і переробити. В результаті освітній процес будується на основі індивідуальних навчальних планів. Найчастіше такий підхід застосовується в старших класах, щоб уникнути перевантажень учнів.

    Індивідуальні плани сприяють професійній орієнтації учнів і дозволяють врахувати інтереси всіх учасників освітнього процесу.

    Освітня установа визначає набір навчальних курсів та предметів, доступних для освоєння, потім формується навчальний план і розклад. В результаті учні одного класу вивчають дисципліни на різних рівнях і в різних формах.

    Впровадження індивідуальних планів має передувати детальний аналіз кадрових, матеріальних, змістовних умов освітнього середовища організації, а також здібностей і психологічних особливостей випускників основної школи.

    Індивідуальний підхід у дошкільній освіті

    Технологія індивідуалізації навчання в ДНЗ (дошкільний навчальний заклад) є одним з ключових компонентів федерального стандарту. Це відображається у варіативності освітніх програм, видів дитячої діяльності. При виборі методів і форм взаємодії педагога і вихованця враховується початковий рівень інтелектуальних здібностей, емоційних особливостей дитини.

    Індивідуалізація відбувається на декількох рівнях.

    В масштабі групи формується своя мікросистема (інтереси, заняття, правила поведінки), в рамках якої дитина може вибирати партнера по грі, матеріал для творчості, темп роботи.

    На рівні підгрупи, якщо вихователь визначив схильність кількох хлопців до того чи іншого виду діяльності. У цьому випадку можуть бути підключені ресурси додаткової освіти.

    Дивіться також:  Осягати — це? Тлумачення слова

    Індивідуальний підхід буває необхідним при роботі з конкретною дитиною в групі, у разі якщо рівень його здібностей помітно відрізняється від прийнятої норми.

    Диференціація навчання і розвитку в дитячому садку

    Варіативність сучасної системи дошкільної освіти гармонійно поєднується з технологіями індивідуалізації і диференціації навчання в ДНЗ. Це відбивається на принципах формування розвивального середовища групи і способи взаємодії дорослого і дитини. Планування, обладнання, наповнення груп ігровими матеріалами спрямовані на індивідуальний розвиток дітей.

    Дитина може вибрати одну з декількох тематичних зон (сюжетної гри, мовного розвитку, експериментування), предмети і матеріали, визначити, з ким він хоче виконувати ті чи інші дії. Завдання вихователя – запропонувати хлопцям види занять, які являють собою певний пізнавальний виклик. Педагог не прямо вказує, що потрібно зробити, а підводить дітей до висловлення власних ідей, враховуючи при цьому їхні індивідуальні особливості. Ефективним прийомом у цьому випадку стає опора на потенціал хлопців з більш високим рівнем пізнавальних і творчих здібностей, які можуть допомогти іншим.