До дванадцятого століття серби проживали на Балканах розрізнено, окремими областями. Християнство на півострові було, але в зародковому стані. Народ жив під гнітом Візантії, імператору не було потреби утворювати і розвивати націю, платящую йому данину.
Потужним стимулом для розвитку писемності і релігії стала незалежність. Боротьбу з візантійським імператором початку династія князів Рашки. З ім’ям Неманичів пов’язана незалежність, розвиток культури, освіти, закону і розподіл автокефалії. Найвидатнішим представником династії, на думку істориків, був святий Сава Сербський.
Принц Растко
Батьком подвижника був Стефан Неманя, що вніс величезний внесок у розвиток Рашки, частини князівства з одинадцятого по тринадцятий століття. Сербське держава незабаром розпалося, а область перейшла під владу візантійського імператора. Стефан став князем Рашки, і йому дуже не подобався розмір податків, накладених загарбником. Після сплати податі населення виявлялося за межею бідності. Нічим було годувати дітей і себе, про запаси навіть не мріяли. Стефан вирішив боротися з візантійським ярмом і досяг успіху. Князю вдалося не тільки відстояти незалежність, але й приєднати до Рашке інші області на Балканах, в яких проживали серби.
Стефан одружився з Ганною Неманич, дочкою одного з балканських правителів. В цьому союзі з’явилося шестеро дітей, одним з яких був Растко, відомий нам як святий Сава Сербський. Точна дата народження подвижника невідома, історики згадують роки від 1169 до 1175. Дитинство майбутнього старця пройшло в горах, на території нинішньої Подгориці. Перед очима хлопчика був християнський приклад його батьків, братів і сестер, тому єдиним бажанням Растко було чернецтво.