Планування є важливим видом діяльності для кожного підприємства. Залежно від періоду упередження розрізняють різні види цього процесу. Фундаментальними різновидами є стратегічне планування і тактичне планування. Вони мають певні цілі і завдання, а також застосовують відповідні методики для аналізу. Основні властивості цих різновидів планування, їх принципи будуть розглянуті далі.

Загальна характеристика

Стратегічне, тактичне та оперативне планування дозволяють передбачити стан компанії в різній перспективі. Це важлива робота, якою займаються менеджери будь-якого великого і середнього підприємства. Без планування неможливо приймати правильні рішення, зберігаючи конкурентну перевагу на ринку.

Реалізація стратегії організації вимагає виконання тактичних рішень. Причому періоди часу, відведені для цього, можуть бути досить короткими. Стратегічне планування ще називають перспективною. Воно спрямоване на вирішення глобальних процесів. Планування у віддаленій перспективі не може бути виконано без проведення тактичного або поточного прогнозування. Стратегічні цілі досягаються поетапно. Тому період упередження при аналізі перспектив компанії повинен бути різним.

Стратегічне, тактичне та оперативне планування взаємопов’язані. Однак вони мають принципові відмінності в методах проведення, а також в структурі рішень та строками реалізації їх у майбутньому. Поточне прогнозування є складовою частиною розробки перспективного плану. Воно конкретизує показники, так як стан компанії в найближчому майбутньому більш передбачуване.

Існують різні види стратегічного і тактичного планування. Вони спрямовані на досягнення різних цілей. Так, до поточного (тактичного) прогнозування відносяться короткострокові, оперативні плани. Вони допомагають пов’язати за допомогою кошторисів, бюджетів основні напрямки діяльності компанії. При цьому розробляються плани для всіх функціональних підрозділів. В їх число входять розвиток персоналу, дослідна діяльність, виробництво і фінанси, збут і т. д.

У комплекс завдань, які вирішуються за допомогою тактичного планування, входить розробка плану прибутку, балансу, руху грошових коштів. Такі форми бухгалтерської звітності відображають фінансовий стан компанії в поточному періоді і в перспективі. Поточний план складають на один рік.

Щоб скласти короткостроковий план, застосовуються дані про збут, продажу, а також результати маркетингового аналізу. На основі прогнозу збутових показників планується обсяг виробництва. Також визначається потреба у завантаженні виробничих потужностей, придбання основних засобів, а також кількість робочої сили.

Стратегічне, тактичне та оперативне планування кадрове, матеріальних ресурсів, інших сфер діяльності організації є пов’язаними процесами. Але поточна його форма застосовується в якості основного плану для безперебійної роботи підприємства. Воно застосовується з метою розробки плану реалізації. Від нього відштовхуються, створюючи інші важливі плани.

Довгострокове

Стратегічне, тактичне та оперативне планування кадрове, виробниче, інших видів діяльності організації дозволяють приймати правильні рішення при виборі напрямку діяльності компанії. У кожної організації є свої цілі, які можуть бути поставлені і досягнуті тільки в ході розгляду стану підприємства і галузі в цілому в перспективі.

Стратегічне планування – одна з функцій стратегічного управління. У ході цієї діяльності відбувається постановка цілей, вибираються шляхи їх досягнення. Цей вид планування є опорою при прийнятті практично всіх рішень управлінців. На них орієнтовані функції мотивації, організації та контролю.

Якщо компанія не використовує ті переваги, які відкриває стратегічне планування, співробітники не зможуть чітко розуміти цілі компанії, а також напрямку її діяльності. Тому неможливо буде керувати всіма працівниками. Саме стратегічні плани є основою для цього процесу.

Прогнозування у віддаленій перспективі надає можливість менеджерам і власникам оцінити можливі шляхи і темп розвитку їх організації. Також у ході цього процесу відбувається визначення глобальних перспектив ринку. Досліджується не тільки можливе розвиток організації, але і її оточення.

Раніше компанії застосовували в ході процесу ціноутворення далеко не всі види планування. Стратегічне, тактичне та оперативне планування відрізняються рівнем складності. Прогнози на тривалу перспективу раніше робили тільки великі корпорації. Але сьогодні ситуація дещо змінилася. Щоб зберегти конкурентні переваги, організація повинна планувати свою роботу, співвідносячи її з ймовірними змінами у зовнішньому середовищі. Тому представники середнього бізнесу також зайнялися питаннями прогнозування своєї діяльності в перспективі.

Дивіться також:  Прес-служба - це підрозділ організації, що здійснює взаємодію з пресою. Структура, цілі та завдання прес-служби

Місія, цілі і процес довгострокового планування

Розглядаючи сутність стратегічного і тактичного планування, слід зазначити особливості проведення подібних процесів. У будь-якій організації прогнозування на віддалену перспективу починається з місії організації. Вона є відображенням сенсу існування підприємства, його філософію.

Під місією розуміється глобальна концепція, яка визначає рух компанії в даний момент і у віддаленій перспективі. В ній деталізується статус організації, його головні принципи в роботі, наміри управлінців. У місії вказуються найважливіші характеристики господарської діяльності. Місія визначає, на що будуть виділятися ресурси, які обрані напрямки перспективними, а на які не варто звертати уваги. Процес фінансування в цьому випадку виконується направлено.

Місія відображає пріоритетні цінності. Вона не залежить від теперішнього стану справ організації. На неї не повинні впливати фінансові проблеми організації. В процесі опису місії не прийнято вказувати, що компанія працює з метою отримання доходу. Хоча саме це є основним прагненням будь-якої організації в ринковій економіці.

Мета дозволяє конкретизувати місію. Це дозволяє виконати процес реалізації головної задумки в процесі управління. Цілі стратегічного планування полягають у наступному:

  • Вимірність, конкретний обсяг.
  • Чітко визначаються тимчасові рамки.
  • Узгодженість, несуперечність іншим місій компанії.
  • Можливість підтвердження ресурсами.
  • Адресність, контрольованість.

Стратегічне і тактичне планування маркетингу, фінансів, трудових ресурсів і т. д. є пов’язаними компонентами єдиного процесу. Вони не можуть суперечити одне одному. В іншому випадку це внесло б дисонанс у загальну картину, перешкоджало б просуванню до мети. Стратегічне планування складається з наступних етапів:

  • Формування місії, постановка цілей.
  • Аналіз ринку, сильних і слабких сторін організації, її можливостей і потенційних небезпек.
  • Вироблення конкретної стратегії.
  • Її реалізація на практиці.
  • Оцінка, проведення контролю виконання.
  • Аналіз стратегії

    Система тактичного і стратегічного планування базується на результатах аналізу, маркетингових, фінансових дослідженнях діяльності організації, її оточення. Після визначення місії та цілей організації відбувається побудова стратегії. На основі цього виробляється політика організації.

    Основним елементом планування у віддаленій перспективі є аналіз. Він може включати в себе різні елементи. Такий аналіз ще називають портфельними, якщо він проводиться для диверсифікованої компанії. Це елемент управління, який дозволяє керівництву організації оцінити свою діяльність за показниками ефективності застосування ресурсів. Також за допомогою проведення таких досліджень виявляються приховані тенденції, які негативно відображаються на роботі підприємства, а також резерви для покращання конкурентного положення на ринку.

    Одним з основних методів портфельної різновиди аналізу є побудова матриць. З їх допомогою порівнюють виробництва, процеси, продукти з певним загальним критеріям. Матриці можуть формуватися трьома способами:

  • Табличний спосіб. Значення параметрів, що варіюються в часі, відображаються у зростаючій послідовності. Аналіз проводиться від верхнього лівого кута таблиці до її нижнього правого кута.
  • Координатний підхід. Значення показників зростають по мірі точки перетину координат. Аналіз проводиться від лівого нижнього дор правого верхнього кута.
  • Логічний метод. Цей підхід найбільш поширений у зарубіжній практиці. Він передбачає проведення аналізу портфеля від правого нижнього до верхнього лівого кута.
  • На різних рівнях планування стратегічний, тактичний аналіз дозволяє оцінити перспективи, виявити резерви, проконтролювати просування до мети і т. д. Цей інструмент застосовується також з метою дослідження навколишнього середовища організації. Такий підхід дозволяє оцінити власне становище на ринку, виробити стратегію розвитку і завоювання нових конкурентних переваг.

    У ході проведення такої роботи вивчають зовнішнє середовище в цілому, а також безпосереднє оточення організації. Потім аналізується внутрішнє середовище підприємства.

    Дивіться також:  Тригер в маркетингу - це... Визначення поняття, види, застосування

    Вибір і реалізація стратегії

    Розглядаючи особливості стратегічного та тактичного планування, варто розглянути процес становлення і просування обраних цілей компанії на різних рівнях розвитку. Так, на основі прогнозування у віддаленій перспективі формується стратегія. Це якісно визначена, довгострокове напрямок діяльності компанії, що у визначені терміни повинно привести до досягнення цілей організації.

    Стратегія вибирається з урахуванням наступних факторів:

    • позиція компанії на даному ринку;
    • перспективи розвитку галузі;
    • облік технологій, якими володіє компанія.

    Після вибору довгострокового напрямку руху настає період реалізації стратегії. Це критичний процес, так як від його течії залежить, чи досягне організація своїх цілей. Реалізація стратегічних планів здійснюється через створення спеціальних програм, розробку бюджетів і процедур. Вони можуть розглядатися в різних періодах попередження. Існує кілька факторів, які впливають на успішну реалізацію стратегії:

    • Плани і цілі розробленої стратегії доводяться до кожного співробітника. Працівники повинні розуміти, до чого прагне організація. Це дозволяє залучити в процес реалізації стратегії весь трудовий колектив.
    • Ресурси повинні вчасно вступати у відповідні фонди. Контролює цей процес керівництво компанії. Управлінці повинні сформувати план, за яким будуть здійснюватися цільові установки.
    • Розподіл обов’язків між керівництвом різних рівнів. Це дозволяє вирішити поставлені завдання, розподіливши їх між виконавцями.

    Обов’язково проводиться періодична оцінка, як просувається процес досягнення поставлених цілей планування. Стратегічні і тактичні плани повинні піддаватися постійному вивченню ходу їх здійснення. Для цього проводиться оцінка за такими напрямами:

    • чи відповідають принципи обраної стратегії вимогам і стану оточення;
    • доцільність ризику, який був закладений у стратегії;
    • відповідність обраної перспективної концепції реальним можливостям і потенціалу підприємства.

    Процес реалізації розроблених планів оцінюється за допомогою системи зворотнього зв’язку. Потрібен контроль, який здійснюють керівники різних рівнів, за виконанням поточних завдань. На основі проведених досліджень проводиться коригування попередніх етапів. Стратегічний контроль базується на наступних принципах:

    • Розрахунки мають бути максимально точними. Із-за невизначеності, неточності аналізу проект може перетворитися в абстракцію, реалізувати яку не представляється можливим. Це неприпустимо, так як фінансування діяльності повинно бути цілеспрямованим. В іншому випадку ресурси будуть спрямовуватися на непотрібні, безперспективні напрямки. При цьому увага керівників повинно бути сконцентровано на показниках окупності, а не на контролі бюджетних коштів.
    • В контрольних точках життєвого циклу товару потрібно робити оцінку окупності витрат. Реалізація проекту триває до тих пір, поки окупність перевищує витрати контрольного рівня.

    Функції керівників

    За розробку, впровадження і контроль обраних напрямків стратегічного і тактичного планування на підприємстві відповідають керівники різних рівнів. Управлінці в ході цього процесу виконують ряд функцій:

    • Проводять ретельне вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, розуміння співробітниками поставлених перед ними цілей. Вони повинні розширювати обізнаність персоналу в області ідей, завдань і планів.
    • Приймають рішення про доцільність фінансування різних напрямків діяльності організації.
    • Формують організаційну структуру.
    • Ініціюють проведення відповідних змін всередині організації.
    • Переглядають плани виконання стратегічних цілей і завдань, якщо виникають непередбачені обставини.

    При необхідності керівники можуть проводити перебудову, яка може проводитися у різних формах:

    • радикальна;
    • помірна;
    • звичайна;
    • несуттєва.

    Вибір організаційної структури залежить від різноманітності діяльності організації, розміру виробництва. На це можуть впливати географічні фактори, застосовувані технології, ставлення до структурі персоналу.

    Стратегічне і тактичне планування в менеджменті дозволяють сформувати оптимальні зв’язки всередині фірми. Існують різні стилі застосування змін. Контроль з боку управлінців дозволяє визначити, чи приведе виконання конкретних завдань до реалізації основної мети і місії.

    Планування поточного періоду

    Існують певні відмінності між стратегічним і тактичним плануванням. Це два взаємозалежних процесу. Тактичне планування застосовується з метою правильного розподілу ресурсів підприємства. Це дозволяє досягати стратегічних цілей.

    Кожен тип планування повинен відповісти на певні питання. Так, стратегічне планування дозволяє визначити, чого саме хоче досягти компанія. Тактична побудова прогнозів концентрує увагу на засобах, за допомогою яких має бути досягнута відповідний стан.

    Дивіться також:  Як вчився в школі Ейнштейн: оцінки, поведінку вченого і історії про навчання

    Якщо період упередження становить не більше року, можна уточнити або змінити, конкретизувати обрану стратегію. Тому в ході тактичної побудови планів проводиться вибір дій, які обгрунтовано є найбільш ефективними для досягнення мети.

    Цей процес передбачає виконання двох стадій. Протягом першого періоду тактичного планування готується список завдань компанії. В ході другого етапу виробляються відповідні дії в ході їх виконання.

    У процесі підготовчих робіт відбувається збір, уточнення та систематизація інформації. Ці дані аналізуються, що дозволяє змінити напрям руху фірми. Окремі завдання ставляться для конкретних структурних підрозділів на основі результатів проведених досліджень. Розробляються і включаються в план відповідні заходи. Цей процес фіксується документально та підтверджується керівниками.

    Цілі і завдання тактичного планування

    Стратегічне і тактичне планування в менеджменті дозволяють вирішити різні завдання і ставлять неоднакові цілі. Це необхідно для здійснення ефективної діяльності компанії. При тактичному прогнозуванні переслідуються наступні цілі:

    • Виявлення резервів, які допоможуть досягти найвищих результатів в ході діяльності підприємства. Для цього застосовується фінансово-кредитний механізм.
    • Визначення економічно доцільних, оптимальних норм у процесі використання оборотних коштів, джерел їх формування. Також досліджуються шляхи утворення та розподілу прибутку.
    • Формування і розподіл грошових коштів у відповідності з особливостями виробничих програм.
    • Визначення зв’язків з банківськими кредитними організаціями, державними фондами, іншими структурами, які беруть участь у процесах розподілу коштів.
    • Забезпечення стійкого фінансового становища організації. Для цього вхідні та вихідні ресурси повинні бути збалансовані.
    • Створення умов для взаємозв’язку відповідних показників, їхньої спадкоємності.
    • Контроль розподілу фінансів і ходом виконання прийнятих показників.

    Стратегічне і тактичне фінансове планування пов’язані нерозривно. Вони взаємно впливають один на одного. Але у кожного з процесів існує певна сфера відповідальності.

    Відмінності

    Щоб краще розуміти особливості стратегічного та тактичного планування, відмінності між ними треба розглянути детальніше. Характерні риси притаманні не тільки їх цілям, але і результатами, тривалості періоду упередження, учасникам і т. д.

    Тактичне планування доповнює, уточнює стратегію. Воно дозволяє вибрати найбільш доцільні дії, які дозволять досягти мети в найкоротші терміни. Тактика – це одна з форм вираження стратегії. Цілі їх родинні. Однак відмінності між стратегічним і тактичним плануванням істотні. Якщо уявити розвиток компанії у вигляді руху до вершини, то стратегія визначає кінцеву мету діяльності. При цьому тактичне планування – це ті сходинки, які потрібно пройти для досягнення вершини.

    Існує кілька основних характеристик, за якими розрізняються ці два процеси. Стратегічне планування і тактичне планування різняться у своїх цілях. В ході поточного прогнозування визначається такий шлях для використання активів, що дозволить отримати максимальний прибуток. Метою стратегічного планування є створення або вдосконалення активів, що дозволяє збільшити вартість компанії.

    Результат поточної діяльності – це чистий прибуток у звітному періоді. Довгострокове планування визначає результат в отриманні позитивних результатів в ході інвестиційної діяльності, капіталізації активів.

    Детализирование відмінностей

    Стратегічне планування і тактичне планування відрізняються також деталізацією розробки прогнозу. У першому випадку розробляються загальні лінії напрями руху організації, а у другому – проводиться їх конкретизація.

    Стратегічне планування і тактичне планування відрізняються періодом упередження. У першому випадку він довгостроковий (більше року), а в другому – короткотерміновий (не більше 12 місяців).

    При стратегічному плануванні рішення приймають нечисленні управлінці вищого рівня. Тактичне прогнозування знаходиться у сфері компетенції фахівців середньої ланки.

    Стратегічне планування може проводитися як регулярно, так і нерегулярно. Прогнози в поточному періоді проводяться за заздалегідь встановленим графіком.