«Споконвіку» – це вираз, який нерідко вживається в повсякденній мові. І сенс його здебільшого є зрозумілою. Але ось що стосується його походження і правопису, то нерідко вони викликають утруднення.
Значення
«Споконвіку» – використання цього словосполучення увазі, що мова йде про події, які відбувалися в дуже далекі часи, такі, про яких і пригадати важко.
Як правило, це сталий вираз можна зустріти в художній літературі, казках, билинах, історичних хроніках. У повсякденній мові воно найчастіше вживається в жартівливо-іронічному сенсі або має яскраво виражене емоційне забарвлення.
Щоб краще розібратися в тлумаченні фразеологізму «споконвіку», слід ознайомитися з прикладами його вживання.
Приклади
В якості таких можна навести наступні:
Руїни античного міста споконвіку використовувалися місцевими жителями в якості каменоломень. Вони кидали мармур і залишки каменів в печі і отримували вапно.
Споконвіку людьми писались молитви і різного роду замовляння, призначені для успішного полювання. Крім цього, вони намагалися вберегти себе від можливих неприємностей.
Споконвіку обряд відбувався у відповідності з язичницьким звичаєм. Адже нічого іншого в цій північній глушині і не могло бути, там завжди відбувалося поклоніння язичницьким богам.
Не випадково люди споконвіку вживали в їжу яйця не бездумно. Яйце завжди вважалося життєдайним символом.
Хрусткі огірочки, засолені в діжці, споконвіку були бажаним частуванням. Вони були і на столах в будинках знатних людей, і в бідняцькій халупі.