Соціалістичне змагання – це існувало в Радянському Союзі змагання за продуктивністю праці між цехами, державними підприємствами, бригадами і навіть окремими робітниками. У тому числі в соцсоревнованиях брали участь навчальні заклади Трудових резервів”. Передбачалося, що це зуміє замінити конкуренцію, яка існувала в капіталістичному світі. Дана практика існувала в Радянському Союзі, а також у країнах, що входили до складу Східного блоку.
Організація процесу
Участь у соціалістичному змаганні завжди було добровільним. При цьому вони проводились практично у всіх галузях народного господарства, де б люди не служили або працювали. Наприклад, у сільському господарстві, промисловості, установах, конторах, лікарнях, школах, в армії.
При цьому скрізь, за винятком Збройних сил, за управління соціалістичним змаганням відповідали комітети радянських профспілок. Його важливою частиною завжди були так звані соціалістичні зобов’язання. Коли основним орієнтиром був план виробництва, трудові колективи та окремі працівники зобов’язувалися брати на себе планові або навіть підвищені соцзобов’язання.
У більшості випадків терміни підбиття підсумків кожного соціалістичного змагання в СРСР були приурочені до якоїсь важливої або пам’ятної дати. Наприклад, річниці Жовтневої революції, дня народження Володимира Ілліча Леніна. Переможців нагороджували не тільки морально, але і матеріально. Відмінникові соціалістичного змагання покладалися конкретні товари, гроші або пільги, щоб було характерно для існування соціалістичної системи. Наприклад, це могли бути квитки на чорноморський курорт, право на одержання автомобіля або житла поза чергою, дозвіл на поїздку за кордон.
У числі моральних заохочень існували почесні значки, почесні дипломи. Портрети переможців в обов’язковому порядку вивішували на Дошку пошани. Трудові колективи, перемагали перемогу в соціалістичному змаганні, нагороджений перехідним прапором.
