Шаурма – це страва, досить популярне в країнах східної частини Середземномор’я, таких як Сирія, Ізраїль, Єгипет, Туреччина та ін В його основі – піта або лаваш з начинкою з м’яса, приготованого на грилі і потім порубаного, змішаного з шматочками овочів. Традиційно додаються спеції та різноманітні соуси. В їжу шаурма вживається без використання столових приладів.
У статті розповімо про історію походження страви шаурма, про різних назвах, про правила розкладки інгредієнтів, прийнятих у різних місцевостях.
Варіанти назви
Дуже схожі страви, але названі різними словами, прийшли до нас з минулих століть і з різних країн: шаурма – з країн арабського світу, денер-кебаб – з Туреччини, гірос – з Греції.
Московські жителі кажуть “шаурма”, пітерці – “шаверма”, в місті Твері ж вам запропонують “шаварму”. На Уралі, наприклад в Пермському краї, існують обидва найбільш традиційних для російськомовних громадян назви. А в Азербайджані м’ясну з овочами суміш подають загорнутої в лаваш з білим кисло-солодким соусом. Місцеві називають це блюдо шаурмою, а для традиційного варіанту такої закуски використовують найменування “денер-кебаб”. У вірмен інша назва – вони кажуть “карси-хоровац” або “шавурма”. Інший варіант (в основному для приїжджих) – “шашлик по-карски”.
В Ізраїлі готують “шаварму” (з наголосом на другий склад) або “шварму”. Сучасні араби називають це блюдо “шуармой”, не виділяючи ударну голосну. Бельгійці називають шаурму “піта-дюрюм” або “дюрюм” з наголосом на першому складі. Слово це в перекладі з турецької означає “загорнутий”. Втім, ті ж бельгійці можуть назвати блюдо і “пітою”, якщо замість лаваша використовується цей корж. Англійці кажуть “кебаб”, німці – “денер-кебаб”, а болгари – “дюнер”. У Румунії прийнято назву “шаорма” або “шоорма”, а в Парижі – “грецький бутерброд”. У Чехії для позначення шаурми активно використовується грецьке слово “гірос”.
Лінгвісти свідчать, що настільки багатий синонімічний ряд може говорити про багату історію створення шаурми: адже саме слово явно має семітські корені, “кебаб” – турецькі, а ось “гірос” – грецьке за походженням.
До речі, сучасні словники російської мови в більшості своїй (крім Тлумачного словника Т. Ф. Єфремової) не містять слова “шаверма”, хоча воно досить активно вживається у Росії поряд зі словом “шаурма”. За висновками лінгвістів, слово це прижилось, оскільки не суперечить нормам російської мови, до того ж зручніше в проголошенні – тобто краще лягає на мову. Дуже можливо, що воно, як часто буває з діалектизмами, зрештою займе своє місце в словниках.
