Найчастіше при організації домашніх або невеликих офісних мереж, для об’єднання комп’ютерних і мобільних пристроїв між собою або для отримання доступу до інтернету застосовуються пристрої, що називаються маршрутизаторами. На жаль, багато користувачів дуже часто плутають поняття маршрутизатора і роутера, хоча в загальному сенсі обидва ці терміни рівнозначні. Але останні являють собою окремо взятий вид мережевого обладнання. А клас маршрутизаторів включає в себе і інші девайси, наприклад, ті ж DSL/ADSL-модеми, репитеры, підсилювачі сигналу і т. д. Далі пропонуємо розглянути призначення та принцип роботи роутера, а також ознайомиться з деякими базовими поняттями, які знадобляться при виконанні правильних налаштувань. Але для початку зупинимося на тому, що являє собою такий пристрій.
Що таке роутер?
Якщо говорити про пристрої, англійський термін Router, від якого відбулося русифіковане назва, що перекладається саме як «маршрутизатор». І з цим у свій час виникало досить багато казусів, оскільки в тих же магазинах можна було побачити окремі стелажі і для роутерів, і для маршрутизаторів. Потім розглянутий термін міцно увійшов в ужиток. Всі маршрутизатори стали називати роутерами і навпаки (хоча це в деякому сенсі і неправильно).
Але повернемося до описуваних пристроїв. Сьогодні найбільше розповсюдження отримали девайси, призначені для роздачі бездротового сигналу на основі технології Wi-Fi. Однак самі вони бездротовими в чистому вигляді може і не бути. Це стосується тільки тих випадків, коли при організації доступу в інтернет або для отримання можливості підключення до мережі більшої кількості комп’ютерів і мобільних пристроїв використовується кілька маршрутизаторів, один з яких є основним, а інші виконують роль репітерів, тобто працюють в режимі точки доступу АР.
До самого ж роутеру необхідно підключати кабель провайдера. Тільки після цього він зможе роздавати сигнал. При цьому кожному підключеному до маршрутизатора бездротовим способом пристрою адресу підмережі призначається автоматично.
Не дарма ж при створенні Wi-Fi-підключення рекомендується використовувати в налаштуваннях протоколу IPv4 автоматичне отримання всіх параметрів.
В цьому відношенні принцип роботи Wi-Fi-роутера в загальних рисах зводиться до того, що він транслює сигнал в певному радіочастотному діапазоні, і роздають сигнал приймається усіма пристроями, що знаходяться в радіусі дії маршрутизатора. У зв’язку з цим відразу можна зробити висновки про деякі недоліки такого мережевого обладнання, яке головним чином полягає тільки в обмеженні відстані, на яке може передаватися бездротовий сигнал (у найпростіших моделей воно складає в середньому 100 метрів прямої видимості, а іноді відстань може суттєво зменшуватись за наявності всіляких перешкод, що заважають проходженню радіохвиль).
Крім того, якщо звернути увагу на домашні пристрої, практично всі недорогі моделі роутерів мають обмеження по кількості одночасно підключаються комп’ютерів або мобільних девайсів. В офісах прийнято використовувати більш потужні моделі, хоча менш витратним виглядає метод створення додаткових точок доступу.
Нарешті, роутери можуть досить сильно відрізнятися і за виконання (1-,2 – та 3-антенні), і за показниками швидкості передачі даних (від 0,1 Мбіт/с до декількох Гбіт/с).
