У практиці міжнародного права, яке регулювало відносини стародавніх держав, присутнє поняття репресалій. Це застосування різного роду примусових заходів, минаючи використання сили як способу реалізації відповідальності. В основному це було економічний тиск, яке здійснювалось потерпілим державою. Воно являло собою або припинення торговельних відносин, або заборона на торгівлю. Про те, що це – репресалії раніше і зараз — буде розказано в статті.

Примусові заходи в давнину

У міжнародному праві репресалії – це застосовувані яким-небудь державою примусові дії, що носять правомірний характер, які спрямовані на відновлення його прав, постраждалих від іншої держави. При цьому застосовуються заходи, які не передбачають загрозу застосування сили.

Перші зафіксовані і дійшли до нас приклади репресалій виявляються ще в Стародавній Греції. В 423 р. до н. е. займали Афіни в Елладі домінуюче положення. Купцям з Мегари було заборонено відвідувати їх ринки і порти. Це стало однією з причин, що призвели до Пелопоннеської війни.

У Полібія, історика 2 ст. до н. е., є відомості, що конфлікт між ахейцями та беотійцями призвів до того, що глава Ахейського союзу Филопемен надав право на стягнення майна беотийцев. Результатом став збройний конфлікт і між громадянами, і між народами.

В Середні століття

Репресалії – це найменування примусові невійськові заходи отримали в 7-12 ст. В них чітко відображалася суть міжнародних відносин в ті часи, внаслідок чого вони носили приватноправовий характер. Особа, яка зазнала шкоди від дій іноземця, мало право на самостійний захоплення майна або його еквівалента у зазначеного іноземця або ж його співвітчизників. Це було дозволено владою держави, до якого ставився потерпілий, коли задоволення можна було отримати від держави, підданим якої був порушник.

Дивіться також:  Поросль — це що таке?

Практика застосування репресалій у середньовічній Європі, де існувала велика кількість міст-держав і розвивалася торгівля, згодом була закріплена у статутах міст і двосторонніх договорах. В них передбачалося, що, якщо іноземець відмовлявся погасити борги, які випливають із відносин відповідальності, його кредитор мав право звернутися до суду відповідної іноземної держави. Якщо позов не буде задоволений, то позивач може звернутися до влади, щоб отримати спеціальний дозвіл на захоплення майна боржника, що знаходиться в межах країни, яка дала дозвіл.

Поступово міжнародна практика переходила до інших видів репресалій. Це їх застосування безпосередньо верховними владою в інтересах громадян, які були потерпілими. Наприклад, могли бути застосовані примусові збори купців і товари тієї держави, підданий якого – винну особу.

У 18-му столітті

В кінці 18-го ст. репресалії – це вже правові засоби, які набули суто публічний характер. З цього періоду застосовувати їх могло тільки одна держава щодо іншого, але не приватних осіб. Дослідники вважають, що перехід прав на здійснення репресалій до державі від приватних осіб з’явився наслідком такого погляду на війну, що вона є збройним зіткненням не приватних осіб, а країн.

З’явилися нові форми примусових заходів мирного характеру. Їх стали розглядати як види репресалій. До них відносяться, наприклад, ембарго і андролепсия.

Ембарго може полягати у:

  • накладення заборони на ввезення або вивезення золота, інвалюти, окремих найменувань товарів, зброї, технологій іншим країнам;
  • заборона заходу в порти і виходу з них;
  • повне або часткове припинення торгівлі з якимись країнами за рішенням міждержавного об’єднання.

Під андролепсией розуміється викрадення і утримання заручників-громадян іноземних держав на законній основі.

У 19-му столітті

До середини 19-го ст. під репрессалиями розумілися усі примусові заходи, що вживаються урядом проти іншої країни, її громадян, їх майна з тим, щоб спонукати їх до визнання спірного права або отримання від них належного задоволення. А в крайньому разі – це власноручне здійснення своїх домагань.

Дивіться також:  Обоз - це що таке?

Приклади репресалій – це накладення арешту на майно, його конфіскація, затримання за незаконний вилов риби риболовного судна. Звернення до них правомірно лише тоді, коли держава-порушник відмовився від відшкодування збитку або від виконання іншого рішення, прийнятого внаслідок застосування процедури мирного характеру.

Репресалії мають бути співмірними правопорушень. Їх припиняють з моменту, коли буде відновлено первісне положення. На завершення розгляду значення «репресалій» буде сказано про подібні заходи, які застосовуються сьогодні.

В наш час

Сьогодні термін «репресалії» є застарілим, подібні дії називаються контрзаходами. А якщо їх застосовує міжнародна організація, то це – санкції.

Під контрзаходами розуміються односторонні примусові заходи, що вживаються потерпілим державою щодо іншого, порушив його право. Їх мета – забезпечення належного виконання зобов’язань, які випливають з правовідносин відповідальності.

Контрзаходи і санкції не належать до інституту міжнародної відповідальності, так як вони вторинні по відношенню до нього. Іншими словами, вони не мають характеру покарання і припиняються одразу після виконання вимог.

Умови застосування контрзаходів

Вони не повинні стосуватися зобов’язань:

  • по утриманню від погрози силою, її застосування;
  • щодо захисту основних прав людини;
  • носять гуманітарний характер, забороняють репресалії;
  • інших, зазначених в імперативних нормах міжнародного права.

Щоб контрзаходи були застосовані правомірно необхідне дотримання трьох умов:

  • Реальне здійснення міжнародного протиправного діяння.
  • Висунення потерпілим державою попереднього вимоги про припинення цього діяння та (або) відшкодування шкоди.
  • Відповідність засобів з міжнародно-правовим діянням, як і їх наслідків.
  • Вжиття зазначених заходів, до того, як вичерпані всі можливі процедури мирного врегулювання спорів або відмова держави-порушниці від цих процедур, є незаконним.