Джермен Михайлович Гвішіані — це відомий філософ, соціолог. Визнаний фахівець в управлінській сфері. Академік АН СРСР і РАН, доктор філософських наук. Відомий він і своїми родинними зв’язками з вищим керівництвом СРСР, у тому числі з Олексієм Косигіним, головою Ради міністрів Радянського Союзу.

Початок біографії Джермена Михайловича Гвішіані

Народився Джермен 24.12.1928 р. в Ахалцихе, прикордонному місті сучасної Грузії. Був сином відомого керівника НКВС — Михайла Максимовича Гвішіані. Батько вибрав для дитини незвичайне ім’я — Дзермен. Воно було утворено від прізвищ відомих керівників ВЧК Дзержинського і Менжинського. Дещо пізніше ім’я зазнало трансформацію, ставши Джерменом.

Дитинство Джермена пройшло в Грузії. Потім переїхав з батьком, убившім до нового місця служби, в р. Владивосток. У цьому місті в 1946 році молодий Гвішіані закінчив школу. Його мрією була служба у Військово-морському флоті, він мав намір продовжити освіту у військовому училищі. Однак, зацікавлений новими можливостями, зробив спробу вступити в Московський інститут міжнародних відносин, який відкрився роком раніше. Це рішення Джермену далося нелегко, так як його мати Ірма Христофоровна мріяла розвинути у сина його серйозні музичні задатки. Але молодший Гвішіані вирішив по-своєму і успішно вступив в МДІМВ, який закінчив у 1951 році.

У цьому ж році свою дитячу мрію реалізував, до 1955 року служив у лавах військово-морського флоту СРСР.

Батько Джермена – Михайло Гвішіані

Гвішіані Михайло Максимович, батько Джермена, в органах безпеки СРСР зробив значну кар’єру. У 1945 році став генерал-лейтенантом. Був соратником Лаврентія Павловича Берії. В кінці 40-х років був у нього особистим охоронцем. Однак на початку п’ятдесятих років XX століття у нього з Берією відносини зіпсувалися. Михайла звільнили з органів безпеки. Але це стало і даром долі, його не розстріляли разом з колишнім патроном.

Відомий також як Михайло Гвішіані і як особа, що керувала депортації чеченців та інгушів. При цьому проявив надмірну жорстокість. Одного разу він наказав, заручившись підтримкою Берії, знищити майже 700 осіб. За свої злодіяння серйозного покарання не поніс, заарештований не був, відбувся лише позбавленням звання генерала. Помер мирно в 1966 році.

Дивіться також:  Не знаєш, пара черевиків або черевиків? Сідай, «два»!

Початок наукової діяльності

У 1955 році Джермен Михайлович починає свій шлях у науці. Успішно закінчує аспірантуру. Працює над кандидатською дисертацією. Її успішно захищає в 1960 році. Тема для Радянського Союзу була незвичайною, присвяченій соціології менеджменту Сполучених Штатів Америки. Через рік, у 1961 році, випустив на її базі монографію про проблеми американського бізнесу.

У цей період працює в МГУ, де з 1960 року по 1968 рік читає лекції на філфаці. Філософ Джермен Михайлович Гвішіані стає відомим і авторитетним ученим.

Докторську дисертацію по темі теорії організаційного управління в США захистив у 1968 році, в інституті філософії АН СРСР. Через 2 роки, в 1970 році, дисертація стала основою книги — «Організація і управління». Вона стала першою науковою працею в СРСР, в якому детально досліджувалися досягнення шкіл західного світу в області управління.

Ця праця виявився дуже затребуваний. Через два роки, в 1970 році, Джермен Михайлович Гвішіані опублікував друге, доповнене видання, яке було переведене на 11 мов і видано у багатьох країнах світу.

Книга була актуальна протягом кількох десятиліть. Останнє, третє видання, сильно грунтовно перероблене і доповнене автором, побачила світ у 1998 році. Цю книгу до теперішнього часу рекомендують в якості навчального посібника студентам економічних вузів Росії.

Фахівці констатують, що Джермену Михайловичу вдалося вивчити проблеми організація управління без впливу ідеологічних стереотипів. Він перевів розглянуту проблему з політичної площини в наукову галузь, зміг підняти вивчення соціології менеджменту на високий філософський рівень.

Робота в уряді СРСР

Наукові розробки Гвішіані не залишилися непоміченими. В 1965 році його запрошують на роботу в Раду міністрів СРСР. Там по 1985 рік Джермен Михайлович працював в якості заступника голови Державного комітету по науці і техніці. Варто зазначити, що деякий період серед його підлеглих був полковник Олег Пеньковський, засуджений і розстріляний американський шпигун. У період з 1985-го по 1986 рік працював заступником голови Держплану СРСР.

На займаних посадах відповідав за організацію і зміст міжнародних зв’язків, успішно реалізуючи поставлені завдання — сприяти розвитку міжнародного науково-технічного взаємодії для впровадження в СРСР досягнень іноземної науки і техніки, передових технологій.

Дивіться також:  Головачов Павло Якович: біографія, участь в битвах, нагороди

Цікаво, що в заслугу Джермену Михайловичу ставлять його успішне співробітництво з Італією, завдяки якому побудований Волзький автомобільний завод. Також він успішно здійснив переговори з представниками Франції, за результатами яких були успішно реалізовані в СРСР передові технології кольорового телебачення.

Діяльність Гвішіані зарубіжному

Під час роботи в Держплані СРСР Д. М. Гвішіані відзначився успіхами в роботі у консультативному комітеті ООН, який займався впровадженням науково-технічних відкриттів у світовому масштабі.

У цей же період Джармен Михайлович Гвішіані став одним із засновників Римського клубу, впливової міжнародної громадської організації. Ця структура, що об’єднує представників еліт світової політики, фінансів, культури, науки і донині займається вивченням проблем біосфери землі, пропагує ідеї гармонії між людиною і природою.

Засновник і керівник аналітичних структур

У 1972 році став засновником міжнародного інституту системного аналізу (МИПСА). Цю структуру очолював з 1972 року по 1987 рік.

У 1976 році особиста справа Джермена Михайловича Гвішіані поповнилося новою, знаковою рядком, він став ініціатором створення Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень (ВНИИСИ). Перед цією структурою були поставлені завдання по вирішенню проблем, що виникли перед СРСР у сімдесяті роки XX століття. Інститут замислювався як передова дослідницька структура нового типу. Директором ВНИИСИ Гвішіані був з дня заснування і до 1992 року. Згодом переведений на посаду почесного директора. З 1992 року ВНИИСИ перетворений в Інститут системного аналізу РАН.

Дослідники життєвого шляху Гвішіані стверджують, що його діяльність була тісно пов’язана з органами держбезпеки СРСР. Так, однією з поставлених перед ним завдань з боку цих структур було формування під склепіннями ВНИИСИ дослідницької організації, яка повинна була об’єднати вільно мислячих фахівців з різних галузей, здатних реалізовувати новаторські економічні проекти, подолати професійну замкнутість.

У період з 1983 року по 1985 рік, за інформацією сучасників, діяльність закладу курирував безпосередньо генеральний секретар ЦК КПРС, колишній керівник КДБ СРСР Ю. В. Андропов.

Дивіться також:  Що таке валун: значення слова, синоніми

Учні Гвішіані, випускники ВНИИСИ — МИПСА

В період керівництва інститутом учнями Джермена Михайловича Гвішіані були стали відомими в майбутньому особи, так називаємо отці російської демократії, руйнівники СРСР, а саме:

  • Станіслав Сергійович Шаталін, заступник Гвішіані, розробник відомої програми «500 днів»;
  • Петро Олегович Авен, олігарх, майбутній міністр зовнішньоекономічних зв’язків Російської Федерації;
  • Єгор Гайдар, який у 90-ті роки XX століття відомою і суперечливою особистістю, міністром фінансів та виконуючим обов’язки прем’єр-міністра Росії;
  • Віктор Іванович Данилов-Данільян, який очолював на початку дев’яностих років XX століття Міністерство природних ресурсів РФ;
  • Володимир Михайлович Лопухін, в 1991 році міністр палива та енергетики;
  • Олексій Дмитрович Жуков в уряді РФ, очолюваним Фрадковим, був віце-прем’єром. Згодом головою Олімпійського комітету Росії;
  • Михайло Юрійович Зурабов, колишній керівником Пенсійного фонду РФ і міністром охорони здоров’я.

З іншої структури, яку також очолював Гвішіані, а саме МИПСА, «виросли» інші відомі в сучасній Росії люди, а саме: Анатолій Борисович Чубайс; Сергій Юрійович Глазьєв, в 90-х роках обіймав посаду міністра зовнішньоекономічних зв’язків, відомий своїми поглядами на економічні реформи РФ; Євген Григорович Ясін, згодом обіймав посаду міністра економіки; Гаврило Харитонович Попов, який в дев’яності роки був мером Москви.

Перерахований список осіб, у формуванні світогляду яких безпосередньо брав участь Гвішіані, став кадровою базою для здійснення так званих демократичних реформ в Росії. З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок: роль Джермена Гвішіані в розвалі СРСР виразно проглядається, і вона досить значна.

Родина

Джермен Михайлович Гвішіані – зять Косигіна, голови Ради міністрів СРСР (1964-го по 1980 р.) Його дружина — Людмила Олексіївна Косигіна, померла у 1990 році. У них двоє дітей, дочка і син Олексій. Дочка — кандидат юридичних наук, є випускницею МДІМВ. Син Олексій — академік Російської академії наук, керівник геофізичного центру РАН. Відомий у Росії і за кордоном вчений-геоинформатик.

Цікаво, що колишній прем’єр-міністр і міністр закордонних справ РФ Євген Примаков був одружений на адміністратора сестрі Гвішіані.

Помер 18 травня 2003 року. Академік Джермен Гвішіані похований у Москві на Троєкуровському кладовищі.