Будучи важливою складовою світової духовної культури, російська філософія до 1917 року славилася своїм гуманізмом й справляла величезний вплив на розвиток усієї людської цивілізації. Вона зародилася в контексті богословської думки і формувалася під впливом православних традицій. Але 20 століття внесло свої кардинальні зміни в дану ситуацію. Після Жовтневої революції державну та загальнонародну підтримку отримали зовсім інші ідеї. У цей період бурхливо розвивалася радянська філософія, яка взяла за основу матеріалістичне вчення, діалектику і марксистський світогляд.
Ідеологічна і політична основа
Філософія, ставши частиною марксистсько-ленінського вчення, перетворилася в Радянському Союзі в ідеологічні зброю нової влади. Її прихильники розгорнули справжню непримиренну війну з інакодумцями. Такими вважалися представники всіх немарксістсіх ідеологічних шкіл. Їхні думки та роботи були оголошені шкідливими і буржуазними, а значить неприйнятними для трудящих і прихильників комуністичних ідей.
Різку критику випробували на собі багато напрями релігійної філософії, висміювалися интуитивизм, персоналізм, всеєдність і інші теорії. Їх послідовники піддавалися гонінням, арештів, нерідко навіть фізичного знищення. Багато російські вчені-філософи змушені були емігрувати з країни і продовжувати наукову діяльність за кордоном. З того моменту російська і радянська філософія розділилися, а шляхи їх послідовників розійшлися.
