Діти для батьків завжди будуть знаходитися на першому місці. З появою в житті людини дитини змінюються його погляди, світогляд, світовідчуття, емоційний фон. З цього моменту життя набуває нового сенсу, всі дії батьків крутяться навколо одного малюка. Разом вони долають всі кризи дорослішання, починаючи з першого, однорічного, і закінчуючи підлітковим і кризою настання повноліття. У цьому зв’язку не останнє місце відведено дитячим особливостей психологічного розвитку у молодшому шкільному віці.

Психологічні особливості розвитку в цьому періоді полягають у цілому ряді специфічних моментів, які впливають на дорослішання дитини і становлення його характеру. Поведінка, манери, прояв реакції, вчинки – все це залежить від того, як проходить соціальна адаптація дитини. Але які основні поняття зачіпаються при вивченні даного питання? Які аспекти мислення дитини і виховання, що чиниться батьками і вчителями, відображають головні психолого-педагогічні особливості в молодшому шкільному віці у дітей?

Криза семи років

У житті кожної дитини настає такий момент, коли з дошкільного навчального закладу приходить час випускатися. На зміну дитячого саду і вихователям приходить школа і вчителі. Малюка зустрічають нові знайомства, нове спілкування, нові емоції та враження. Саме в цьому віці дитина зазнає так званий криза семи років. В цей час, в молодшому шкільному віці, психологічні особливості якого різко дають про себе знати зміною в поведінці дитини:

  • По-перше, дитина втрачає свою безпосередність. Це основна особливість у психолого-педагогічному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Якщо раніше мислення дитини не здатне було розділяти слова від думок, і він вів себе за принципом «що думаю, те й кажу», то в цей період все різко змінюється. Не дарма цей етап називається кризою: малюк зазнає певні зміни у своїй свідомості, і це відбивається зовні на його звички. Він може почати манерничать, кривлятися, блазнювати, видозмінювати голос, ходу міняти, намагатися жартувати і працювати на реакцію батьків, однокласників, оточуючих. Всі ці прояви свідчать про дорослішання малюка і його перехід на новий етап розвитку.
  • По-друге, починає проявлятися нарочито доросле поведінку. Дитина прагне відстояти свою власну позицію. Він проявляє заперечення, якщо йому щось не подобається, намагається поводитися так, як ніби вже доріс до того рівня, коли можна трохи поважничать. Разом з тим виникає зацікавленість до свого зовнішнього вигляду, проявляється вимогливість до себе. Дитина приміряє на себе елементи самоспостереження, самонаказания, саморегуляції, самоконтролю. З дорослими він починає знайомитися заново, як би вступаючи в рольова взаємодія, підкоряючись умов тієї ситуації, в якій знаходиться. Йому вдається розмежовувати спілкування: манера розмови змінюється в залежності від того, з дорослими він розмовляє або з однолітками, знайомі це люди або незнайомі. Він починає проявляти інтерес до однокласників, в ході зав’язування відносин з’являється прихильність, симпатія, дружба.
  • По-третє, у дітей особливість молодшого шкільного віку у психолого-педагогічному аспекті передбачає появу можливості обрати правильний момент для початку освітнього процесу. Тобто сім років – це той самий вік, коли дитина готова навчатися, брати інформацію, пізнавати нове. І тут вже працює залученість батьків і педагогів у процес, оскільки в подальшому це визначає здатність або нездатність малюка добре вчитися.
Дивіться також:  Художнє читання: поняття, принципи та основні засоби передачі почуттів

Здатність або нездатність

Психолого-педагогічні особливості молодшого шкільного віку у дітей проявляються також і в готовності навчатися: дитина усвідомлює рівень своїх можливостей, він здатен іти на контакт, підкорятися того, що йому говорять старші. В жодному віковому періоді не виражена здатність відповідати вимогам педагогів і батьків так, як у цей час. Своєрідна поступливість пов’язана з етапом дорослішання і зміни елементів розумового процесу дитини. Не дивно, що першокласники завжди вважаються старанними учнями і слухняними вихованцями на уроках. З цього моменту починається їх повноцінний психологічний розвиток, адже це – перший соціальний статус кожного малюка: першокласник, школяр. В залежності від того, наскільки уважно поставляться до цього етапу життя своєї дитини батьки, наскільки залучені вони у дитячий навчальний процес, залежатиме, здатним або виявиться нездатним малюк надалі.

Всі діти народжуються здібними. Нездібних дітей немає. Нездатними вони можуть стати лише в результаті некоректного виховання. Але є і зворотна сторона медалі: виховання не всесильне, є і природні задатки: у кого-то вони розвинуті у більшій мірі, хто в меншій мірі. Тут важливо батьківське участь і підтримка в дитині тих початкових нахилів, які він проявляє найкраще.

Навчальна діяльність

Ще одна психолого-педагогічна особливість учнів молодшого шкільного віку – це прийняття навчання за провідну діяльність. Найголовніше, що на цьому етапі розвитку турбує школяра – освітній процес. Він пізнає нові моменти, засвоює нові навички, набуває нові вміння, вибудовує довірчі стосунки з учителем, вбачаючи в ньому щось дуже значиме, те, що допомагає йому дорослішати і ставати розумнішими. Для дитини вчитель – соціально значущий авторитет. Але якщо педагог допустить лояльність у питанні дисципліни і правил, для дитини ці правила відразу втратять свою суттєвість.

Спілкування з однолітками

Дивно, але факт: численними дослідженнями було доведено, що найбільш ефективно дитина засвоює матеріал саме в колі своїх однолітків, у процесі спілкування з ними. Коефіцієнт засвоєння навчальної теми більш високий при груповому вивченні хлопцями якогось явища, ніж один на один з учителем. Це ще одна психолого-педагогічна особливість дітей молодшого шкільного віку.

Важливо відзначити, що перешкоджати спілкуванню з однокласниками ні в якому разі не можна. По-перше, для дитини це і так серйозний крок – почати спілкуватися з іншими людьми, з хлопцями, яких він не знає. По-друге, через замкнутості в ранньому дитинстві у дорослому житті такі індивідууми стають відлюдькуватими, соціально неактивними, самотніми, тому розглянутий вік – хороший старт для зародження правильних і потрібних комунікацій.

9 сімейних заповідей

Крім навчання та однолітків найважливіша роль відводиться сімейному затишку, комфорту і дружній атмосфері будинку. Батьки повинні засвоїти кілька основних правил розвитку дітей, від дотримання яких залежатиме подальше виховання дитини. У чому вони полягають?

  • Необхідно приймати малюка таким, який він є.
  • Не можна віддавати накази дитині з власної примхи – всі прохання, приписи та настанови повинні мати підстави, бути обґрунтованими.
  • Необхідно вміти тримати баланс: невтручання в життя дитини так само небезпечне, як надмірна нав’язливість і настирливість.
  • Варто звернути увагу на свою поведінку і пильно його контролювати – дитина завжди буде дивитися на своїх батьків, як на предмет для наслідування. Потрібно позбутися від шкідливих звичок, припинити лихословити і пам’ятати про рівності свого тону (ніколи не підвищувати голос).
  • Потрібно налагодити довірчий контакт між собою і своєю дитиною. Ваше чадо повинен вам вірити, тільки тоді ви будете знати про його маленькі секрети і зможете вплинути на світогляд, поведінку, прийняті рішення.
  • Виключайте зайве задобрювання дітей подарунками – дитина не повинна бути розбещений надмірною увагою, що виявляється в одвічних потаканиях його примх, бажань і поки ще необґрунтованим потребам в іграшки і солодощі. Інакше ви ризикуєте виростити егоїста в сім’ї.
  • Приймайте всі рішення спільно – дитина повинна бачити, що він вносить свою лепту в сімейні поради, що його голос теж щось значить.
  • Звикайте в сім’ї ділити все порівну. Так ви виховаєте в дитині усвідомлення того, що потрібно вміти ділитися з ближнім.
  • Ніколи, ображаючись, не вводьте в звичку байдуже мовчання у відповідь на запитання провинився дитя. Цей метод морального тиску може згубно позначитися на поведінці дитини в подальшому, він просто-напросто почне спілкуватися з вами в такому ж дусі.
Дивіться також:  Чорний аметист: фото та опис каменю, властивості, кому підходить за знаком зодіаку

Ці прості життєві цінності мають пряме і безпосереднє відношення до особистісного розвитку дітей і психологічним особливостям молодшого шкільного віку. Коротко у сучасної сімейної психології їх називають дев’ятьма сімейними заповідями.

Благополучна обстановка для дитини

Запорукою правильного, етично коректної виховання дитини та вікового розвитку є перебування в доброзичливій атмосфері вдома і в школі. Енергетичний фон дитини псується, якщо в будинку відбуваються часті скандали, чути постійні крики, лайка, нецензурна брати. Багато залежить від обстановки в школі: якщо однокласники відчувають неприязнь до дитини, ставляться до нього, як до ізгоя, бажання навчатися і розвиватися пропадає. Обов’язок батьків – створити спокійну обстановку для дитини вдома, а обов’язок учителів – стежити за взаємовідносинами учнів на уроках, перервах, спостерігати за їх розбіжностями і відразу ж мирити їх у разі появи конфліктів. Це ще один важливий момент, що впливає на розвиток і вікові психологічні особливості молодшого шкільного віку.

Фізичний розвиток

Невід’ємною частиною освітнього процесу є заняття фізичною культурою. І мова йде не тільки про вправах, що виконуються на уроках, але і про тих заняттях, які з дитиною повинні проводити вдома батьки. Привчайте малюка з дитинства до ранкової зарядки. Це не тільки дисциплінує дитину, але й привчає до режимності, дає можливість зрозуміти і прийняти необхідність заняття спортом з самого раннього дитинства. Активна фізична частина тісно перегукується з мисленням дитини, з його усвідомленням необхідності жити в активному русі.

Сприйняття

У дошкільному віці розуміння дитиною навколишнього світу відрізняється нестійкістю, неорганізованістю, розмитістю. Тому подальше знайомство з сприйняттям стає істотним елементом пізнання в молодшому шкільному віці, психологічна особливість і характеристика якої відображається головним чином у відповідальності за подальшу розумову і поведінкову модель у дітей. Тобто, іншими словами, від того, як дитина сприйме отриману інформацію, залежить те, як він її розтлумачить згодом і те, як поведе себе в якості реакції на сприйняття.

Дивіться також:  Почуття обов'язку - це... Визначення, характер, психологія

Примітно, що до кінця першої ступені школи сприйняття дітей стає більш аналітичним: вони починають постійно аналізувати побачене, почуте, диференціювати різні речі (розмежовувати на «погано» або «добре», «можна» чи «не можна») — пізнання навколишнього світу малюком приймає більш організований характер.

Увагу

Увагу як педагогічна особливість дітей молодшого шкільного віку має також активно розвиватися і всіляко підтримуватися батьками. Малюк повинен бути залучений, його необхідно зацікавити. Цей момент – початкова школа – неймовірно важливий в загальному комплексному освітньому процесі. Якщо упустити увагу дитини на початковому етапі, згодом можна нарікати лише на себе, а не ганьбити неспособностях дитини. В силу вікового розвитку і природних задатків у молодшому шкільному віці увага малюка зазнає кілька етапів:

  • Спочатку є недостатньо стійким, обмеженим по часу.
  • Дещо підвищується, але все ще концентрується на деяких нецікавих діях, які відволікають і заважають займатися основною справою.
  • Включається мимовільне, мимовольное увагу.
  • Довільна увага розвивається разом з іншими функціями і насамперед – мотивацією навчання.
  • Мова

    Мовний фактор – ще одна психологічна особливість молодшого шкільного віку. Соціально активна позиція полягає в тому, що за рахунок промови дитина починає спілкуватися з оточуючими його людьми, він стає частиною команди, групи людей (однокласників), перетворюється в соціальну одиницю, частина суспільства. Звідси випливають і прояви соціальної адаптації. Те, наскільки дитина впевнено себе почуває в колі своїх однолітків, найчастіше проявляється в ступені його мовної активності – розмовних комунікаціях з іншими дітьми.

    Ми розповіла про те, що стосується міжусобної мови як необхідного аспекту спілкування малюка з навколишнім світом. Але є ще й інша сторона, що стосується правильності ведення дитиною розмови, коректність використаних ним слів. Тут злагоджена робота педагогів і батьків повинна бути такою чином, щоб дитина, вимовляючи слова неправильно або вимовляючи некоректні фрази, постійно піддавався виправлення з боку дорослих. Така допомога дозволить дитині швидше позбутися від дефектів дикції, неправильного розуміння слів і невірного вживання їх у повсякденному мовленні.

    Мислення

    Початкову освіту бере за основу розвитку розумові процеси початківців школярів. В переході від емоційно-образного до розгорненого абстрактно-логічного мислення педагоги намагаються навчити малюка розуміти предмети і явища на рівні причинно-наслідкових зв’язків. При цьому залежно від складу розуму діти вже спочатку поділяються психологами на школярів-теоретиків (так званих мислителів) – вони вирішують в основному навчальні завдання, дітей-практиків, що спираються на наочний матеріал в своїх роздумах, і малюків-художників, у яких спостерігається яскраве образне мислення.