Уряди розвинених країн періодично проводять заходи з опитуванням населення. Всесоюзні переписи населення в СРСР, як і будь-які інші, проводилися для того, щоб побачити реальну картину життя населення, підвести підсумок діяльності державних структур і намітити подальший план роботи. Існують, звичайно ж, інші джерела інформації, такі як запис актів громадянського стану, проте не завжди вивчення архівних документів може дати відповідь на поставлене питання. Наприклад, в сьогоднішній Росії неможливо за документами виявити відомості про порядку народження дітей у родині. Або інша ситуація: атестаційна комісія зберігає дані про кількість отриманих дипломів, але виявити, скільки дійсно людина працює або може працювати в науковому середовищі неможливо, тому що деякі випускників пішли в інші структури, а деякі виїхали за межі держави. У нашій багатонаціональній країні неможливо ігнорувати мовної і національне питання. Поточний статистичний облік не дає вичерпної інформації, і перепис населення стає єдиною альтернативою.

За весь час існування країни проводилося вісім таких масштабних заходів. Переписи населення в СРСР мали різні цілі, і, відповідно, список контрольних питань змінювався.

Перепис 1920 року

У складних обставинах незавершеною Громадянської війни і повної економічної руїни був проведений перший масштабний облік в кордонах радянської Росії. Поточна ситуація диктувала особливий характер перепису.

Представників влади цікавили наступні параметри:

  • демографічний аспект (облік народжуваності, смертності та сімейного стану);
  • наявність освітніх установ;
  • облік сільськогосподарський;
  • наявність промислових підприємств.

У центрі дослідження стояв чоловік. Вперше у доповнення до питання про грамотність було включено питання про рівень освіти і зайнятості, а також про участь у війнах. Результати оброблялися вручну. Деякі райони, ще охоплені пожежею війни, не були включені, тому загальної ця перепис не вважається.

Дивіться також:  Скільки островів в Індонезії? Кращі острови Індонезії для відпочинку

Збір даних в післявоєнні роки

Перший перепис населення в СРСР проводилася в 1926 році. Однією з особливостей стала заміна пункту про народності пунктом про національну приналежність. Крім основних містилися запитання для безробітних. Влада цікавила тривалість безробіття і колишнє заняття. У створену спеціально для опитування сімейну картку вписувався склад сім’ї з окремо виділеними сімейними парами і дітьми, житлові умови і тривалість шлюбу. Підсумки розроблялися ретельно, і особлива увага приділялася сімейним даними. Вперше почалося застосування машинної обробки даних.

На додаток до основних опитувального інструментів перепису населення в СРСР у їх число включили владенную відомість.

Облік населення в період репресій

Перепис 1937 року вважається невдалою і була переперевірена в 1939 році. Основним її недоліком став термін проведення — один день. Безліч складнощів, викликаних зміною списку запитань і коротким строком перепису, неодноразове перенесення термінів проведення і постійне втручання в підготовку вищого керівництва країни зумовили неспроможність процедури: підсумкова чисельність жителів виявилася нижче розрахункової. Відповідальність переклали на керівників перепису, які в світлі репресій 1937 року були визнані ворогами народу. Підсумки визнали дефектами і ніде не опублікували. Згодом, аналізуючи попередні дані, вчені з’ясували, що недооблік був невеликим. Завищеними виявився якраз кількісний показник населення країни, заявлений вищим керівництвом. Чисельність преувеличивалась для того щоб приховати колосальні людські втрати під час голоду і репресій 30-х років, а також з метою довести достовірність затвердження соціалістичної пропаганди про те, що швидкий ріст населення — одна з заслуг соціалістичного суспільного устрою.

Збір даних в 1939 році

До моменту проведення повторного перепису населення в СРСР порядок процедури був змінений. Програма включала такі питання, як суспільна група та відношення до глави сім’ї, а також відмітку про постійне і тимчасове проживання. Для обробки інформації на трьох машинолічильних станціях виділявся термін у три роки. Проте були підведені і опубліковані тільки попередні підсумки.

Дивіться також:  Знамениті полководці 18 століття: біографія і портрети

Захід 1959 року

20-річний перерву між переписами 1939 та 1959 років викликаний величезними людськими втратами під час Великої Вітчизняної війни та післявоєнними економічними труднощами. До військових втрат (27 млн осіб) додалися втрати від голоду, забрали близько 1 млн людських життів. Природно, В. Сталін відмовив статистикам в 1949 році, так як інформація такого роду повинна була залишатися прихованою і не могла використовуватися в цілях пропаганди соціалістичного способу життя. Одним з підсумків проведеного заходу стало введення допомоги на третю і наступну дитину з метою підвищити дітородіння серед російського населення.

Перепис 1970 року відома тим, що вперше в її процесі була опитана лише чверть населення країни (метод вибіркового отримання інформації). Загальна цього заходу показали, що на кожну тисячу чоловіків у країні припадає десь 1200 жінок, а частка міського населення (56%) майже зрівняна з сільським (44 %).

Обробка зібраних під час перепису населення СРСР 1979 року даних вперше проводилася з використанням ЕОМ. Результати проведеної з великою ретельністю роботи стали згодом джерелом широко використовувалася інформації про зміни у складі населення країни.

Остання (1989 рік) перепис в СРСР відрізнялася від попередніх включенням відомостей про умови проживання. Результати стали основою для розвитку житлової кооперації.

Процедура масштабного обліку населення змінювалася й удосконалювалася протягом усіх 70 років існування Радянського Союзу. Дані, не завжди збереглися, надійно заховані в місцевих і центральних архівах. Для тих, хто бажає зазирнути в минуле своєї сім’ї та вітчизни, одним із джерел інформації може стати перепис населення СРСР. Знайти людину можна, звернувшись в місцеві органи самоврядування, в чиєму віданні перебувають державні архіви.