Основою монгольської економіки історично вважалося сільське господарство та тваринництво. Землі цієї держави, розташованого в південно-східній частині Азії, багаті великими родовищами природних копалин. Монголи видобувають мідь, кам’яне вугілля, молібден, вольфрам, олово і золото. На гірничу промисловість Монголії припадає значний державно-економічний сектор, однак видобуток сировини – це не єдина галузь, в якій задіяно населення країни.
Історія економіки
Свій початок історія промисловості Монголії бере з 1924 року – року проголошення Монгольської Народної Республіки. До цього періоду тут не було ні промисловості, ні такого поняття, як робочий клас. Все, чим займалося населення – це переробка продуктів тваринництва, включаючи вичинку шкіри, овчин, катання повсті, ковальське і столярне ремесло. Такі види виробництва мали кустарні риси і були спрямовані на обслуговування внутрішньогосподарських потреб місцевого населення. Ручне виробництво було представлено підприємствами з первинної обробки вовни і шкіри, столярними, слюсарними, ковальськими та іншими майстернями.
Єдиною промисловістю Монголії того періоду були вугільні шахти в урочищі Налайха. У деяких регіонах країни іноземці нелегально займалися видобутком золота і дорогоцінних металів.
У першій половині минулого століття азійська держава повністю залежало від імпорту промислових товарів з-за кордону. Саме тому одним з першорядних завдань уряду республіки було створення власних промислових підприємств. На шляху молодого і економічно незрілого держави стояли дві проблеми: відсутність кваліфікованих кадрів і матеріальних засобів. Допомога у вирішенні цих питань зробив Радянський Союз.
