Більшість користувачів знає, яку важливу роль у всій комп’ютерній системі відіграє оперативна пам’ять, адже саме вона частково відповідає за швидкодію програмної середовища, а брак її вільного об’єму внаслідок перевантаження або надмірного використання марними службами і процесами часто дуже негативно позначається на всій системі в цілому. Зрозуміло, що її треба звільнити і вивантажити з неї непотрібні компоненти. Але як? Для цього вам знадобиться яка-небудь програма для оптимізації оперативної пам’яті, оскільки у Windows-системах таких інструментів немає (хоча частково оптимізувати використання ОЗУ можна, про що буде сказано окремо).
Загальні принципи оптимізації ОЗП
Для початку давайте визначимося, в чому саме полягає оптимізація ОЗУ. Кожне додаток і активується системою або користувачем процес при старті відразу ж поміщає в оперативну пам’ять власні модулі (зазвичай це супутні виконувані компоненти у вигляді динамічних бібліотек). Якщо ж програма або системна служба в процесі роботи задіює ще й якийсь «залізне» обладнання або віртуальне пристрій, відповідно, в ОЗП завантажуються і необхідні для їх коректного функціонування компоненти драйверів.
З часом, коли заповнення доступного обсягу досягає критичної точки, поріг якої встановлює сама Windows, в справу вступає віртуальна пам’ять. Все б добре, але адже в разі закриття якихось додатків або припинення використання необхідного обладнання їх компоненти і драйвери все одно залишаються висіти мертвим вантажем. Навіть використання віртуальної пам’яті справі не допомагає (а зазвичай навіть шкодить). Таким чином, будь-яка програма оптимізації оперативної пам’яті в Windows 10 або системах рангом нижче повинна якимось чином вивантажувати ресурсномісткі компоненти, які в даний момент не використовуються.
