Ще в період раннього антропогенезу виник процес суспільного виробництва, який ніяк не міг обійтися без необхідності урахування професійної спрямованості. Коли стародавні люди тільки починали жити громадою, праця досить швидко був розділений, адже навіть примітивне господарство повинно підтримуватися і бути захищеним від усіх загроз, яких у всі часи було задосить.
Як поділяли працю
Професійна спрямованість вимагає обліку задатків, даних людині природою, його фізичних даних і здібностей, які були набуті в процесі дорослішання. Кожен суб’єкт виконував конкретну суспільну завдання у своїй діяльності на користь племінний громаді. Команда сильних чоловіків, наприклад, спочатку мала професійну спрямованість до захисту роду від нападів великих тварин і людей інших племен, а також саме вони добували їжу – полювали. А жінки працювали вдома – ростили потомство, готували їжу, виробляли шкури для одягу тощо.
Праві були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, коли говорили про поглиблення соціального пізнання шляхом матеріалістичного розуміння речей. Природа кожного суспільного процесу суто діяльнісна, і тут професійна спрямованість грає першу скрипку. Життя – діяльність, що переслідує цілі, поставлені людиною. Це найбільш загальне і найбільш фундаментальне поняття, що позначає соціальні форми матерії і її рух.
Характер життєдіяльності укладає в собі всі особливості виду з його родовими рисами, а свобода свідомої діяльності і є родова характеристика людини. Навіть стадія зародження суспільства в самій примітивній формі показує, що кожній людині властиво займатися якимось конкретним видом трудової діяльності на благо суспільства. Такий поділ праці є професійна спрямованість особистості, яка б не була історична формація даного часу.
