У період з 1569 по 1795 рік частину територій сучасних держав − Польщі, Литви, Білорусі та України, – була об’єднана в союз, який носив назву річ Посполита і керований всенародно обраним монархом. У 1794 році там спалахнуло повстання Тадеуша Костюшко, що переросло в повномасштабну національно-визвольну війну, пригнічену регулярними російськими військами. Зупинимося докладніше на її причини і наслідку.
Антинародна Конституція
В останні десятиліття XVIII ст. на території Речі Посполитої значно посилилася соціальна напруженість, викликана загостренням протиріч між шляхтою – представниками привілейованого стану, магнатами – власниками основної частини капіталів і їх одвічними антагоністами – людьми середнього і низького достатку. У цій вкрай нестабільною обстановці передумовами для початку повстання Тадеуша Костюшко стали дії сейму – станового представницького зібрання, прийняв в травні 1791 року, Конституцію, основні положення якої йшли врозріз з інтересами більшості населення.
Характерно, що противники Конституції знайшлися і серед великих магнатів, які організували конфедерацію для боротьби з головним ініціатором її прийняття – королем Станіславом, який негайно оголосив їх бунтівниками і спробував приборкати силою зброї. Можливо, йому б це вдалося, але конфедерати несподівано знайшли союзника в особі російської імператриці Катерини II, яка, по завершенні війни з турками, перекинула їм на допомогу численні військові формування під командуванням двох генералів − М. В. Каховського і М. Н. Кречетнікова. Таким чином, перевага сил виявився на стороні бунтівників, і неугодна народу Конституція була скасована.
