«Поворот сибірських рік в Середню Азію», «Палац Рад», «Пілотований політ на Марс»… Все це масштабні і безглузді в своїй грандіозності проекти СРСР, які так і не були реалізовані. Але такими утопічною вони були? У цій статті ми детально розберемо радянський проект «Поворот сибірських річок». Хто, коли і навіщо задумав цю глобальну авантюру?
Зміни річкових русел
Руслом називають знижену, вузьку і витягнуту в плані форму рельєфу, по якій здійснюється стік води та інших твердих наносів. Річкові русла можуть змінювати свою форму і напрям. Причому як природним шляхом (у результаті бічної або придонному ерозії), так і в результаті антропогенного впливу.
Людина досить активно видозмінює малюнок природного гідрографічної мережі на нашій планеті. Це відбувається за допомогою будівництва зрошувальних і дренажних каналів, перекидання частини стоку в іншу річку. Існує також практика випрямлення русел на окремих ділянках водотоку (особливо в густонаселених та промислових регіонах). Побічно на зміни контурів річкових русел впливають масові вирубки лісу, а також створення великих водосховищ.
Перші штучні канали з’явилися ще в VI тис. до н. е. в Месопотамії. На рубежі III і II тисячоліть у Стародавньому Єгипті була створена широко розгалужена мережа зрошувальних каналів, за станом якої безпосередньо стежила верховна влада.
У Радянському Союзі масове будівництво гідротехнічних споруд почалося в повоєнний час, в рамках «Великого плану перетворення природи». Так, в період з 1945 по 1965 рік в СРСР була створена ціла мережа магістральних каналів загальною довжиною понад 2 тисяч кілометрів. Найбільшими серед них були:
- Каракумський канал (1445 км).
- Північно-Кримський канал (405 км).
- Біломорсько-Балтійський канал (227 км).
- Канал імені Москви (128 км).
