Філософія в уявленні багатьох людей є наукою, якій властиво переливання з пустого в порожнє, як говориться в народній приказці. Тобто в очах обивателів, філософи тільки й роблять, що розмірковують, не приносячи ніякої користі. Таке уявлення про науці склалося багато в чому через її незрозумілості, через використання складних специфічних термінів і довгих, одноманітних описів їх значень.

Між тим багато філософські поняття цілком актуальні в звичайному житті. Наприклад, абстракція. Це слово можна почути дуже часто. Причому в розмовах люди застосовують його для позначення абстрагованості або ж «туманності» того, про що йде мова. Але чим є абстракція з наукової точки зору?

Що це таке? Визначення

Назва цього терміна походить від латинського слова abstractio, яке перекладається на російську мову, як «відволікання». Саме в цьому і полягає суть даного філософського поняття.

Абстракція є не що інше, як відволікання, уявний відхід в сторону від розглянутого, що вивчається, або ж обговорюваного предмета, що проводиться з метою визначення і виділення найбільш важливих, істотних моментів, ознак, елементів шляхом узагальнення.

Говорячи простою мовою, це спосіб мисленого усунення непотрібного, допомагає акцентувати увагу на головному. При цьому важливість може мати як узагальнене, так і детальне.

Також дане поняття визначається як узагальнення, досягнуте шляхом абстрагування.

Якою може бути абстракція? Приклади в житті

Як правило, категорія сприймається лише як частина яких-небудь розлогих діалогів. Насправді ж кожна людина прибігає до неї щодня і не по одному разу.

Найпростішим прикладом є хід думок, що виникає при погляді на небо. Кожна сучасна людина знає про те, що над його головою знаходиться атмосфера, що представляє собою кілька чергуються шарів. Відомо всім і те, що вона складається з вуглекислого газу, кисню та азоту.

Але що виникає в голові при погляді вгору? Просто слово «небо». Це приклад природної абстракції, що не вимагає спеціальних зусиль. При цьому в мозку відбувається відволікання від відомих дивиться в небо людині, але в даний момент часу непотрібних подробиць і деталей. Тобто потрібний елемент визначається і виокремлюється шляхом узагальнення.

Дивіться також:  "Сейлормун: небезпечні квіти або обіцянку троянди"

Якщо ж при погляді вгору виникає в думках слово «хмари», то це вже більш складна абстракція. В ній задіяно не тільки узагальнення, але і виділення конкретного, важливого елемента. Однак вона теж є природною, не вимагає спеціального зусилля.

Приклади абстракції свідомої люди в повсякденному житті теж бачать досить часто. У будь-якій розмові, в якому для пояснення чого-небудь оповідач вдається до абстрактних аналогій, задіяна ця категорія. Тобто якщо людина приводить у приклад випадок з життя, пояснюючи їм те, що хоче сказати, він вдається до абстракції і робить це свідомо.

Чим є абстрагування? Визначення

Приклади абстракції демонструють наявність певних прийомів у спілкуванні і, зрозуміло, образу думок. Сукупність цього і називається у філософії абстрагированием. У цього поняття є два основних значення, які є близькими за змістом, перегукуються між собою. Перше визначає дане поняття як сам процес відволікання або ж спосіб, а друге – як метод.

Тобто абстрагування – це використання способу відволікання в процесі пізнання або пояснення, міркування.

Відволікання походить від усього несуттєвого, не має значення в конкретний відрізок часу, від зайвого, що заважає правильно зрозуміти суть. Результатом цього процесу стає формування абстрактного поняття.

Абстрактне і конкретне

Приклади абстракції, як осмисленої, так і природною, демонструють досягнення якогось результату. Саме його і називають у філософії абстрактним поняттям.

Це може бути майже все, що завгодно, позбавлене чіткої деталізації, наприклад, колір, світло, кривизна, каліцтво або краса. Тобто якщо озвучити лише сам результат абстрагування, поза контекстом, наприклад, слово «небо», то розуміння його у кожної людини буде своїм.

Іншими словами, це поняття несе в собі сенс, має значення, однак не передає ніяких точних характеризують деталей, що конкретизують і звужують його. Саме наявністю точних характеристик і відрізняються абстрактні і конкретні поняття. Тобто якщо при отриманні інформації її можна сприйняти абсолютно по-різному, то вона абстрактна. Конкретне поняття не допускає різних варіантів тлумачення, воно гранично точно.

Дивіться також:  Що таке об'єктивізм? Це філософія егоїста або альтруїста?

Види абстракції

Як це ні парадоксально, але цієї категорії притаманні як чітка класифікація за метою, так і досить великий і розмитий перелік умовних типів.

У відповідності з метою абстракція буває:

  • змістовною;
  • формальною.

Змістовна форма передбачає виділення приватного через загальне. Тобто, згадуючи вище згаданий приклад, якщо при погляді на небо в голову приходить слово «хмара», то це змістовна абстракція.

Формальна ж виділяє ті елементи, які самі по собі не існують, наприклад колір. Формальна абстракція є основою засвоєння і передачі описів зовнішніх властивостей, а також служить базою для теоретичних роздумів.

До основних видів або типів цієї категорії належать:

  • примітивна чуттєва;
  • узагальнююча;
  • идеализирующая;
  • ізолююча;
  • конструктивизирующая.

Окремо вченими виділяється так звана абстракція актуальної нескінченності. Виділяється вона тому, що приклади абстракції основних типів можна знайти в повсякденному житті, а от спостерігати цей вид неможливо. Тобто дана філософська категорія – це повністю теоретичне поняття. У чому його суть? У тому, щоб подумки відволіктися від аксіоми про те, що не можна зафіксувати кожен з компонентів нескінченного безлічі. І тоді це безліч стане кінцевим. Ця філософська теорія хоч і нагадує утопію, досить серйозно розглядається математиками. Цілком можливо, що в майбутньому вона ще виявиться затребуваною на практиці, наприклад у процесі освоєння космічного простору.

Що розуміється під абстрактним мисленням?

Нерідко доводиться чути, як про когось кажуть, що він мислить конкретними категоріями. При цьому зрозуміло, що мова йде про людину, не відрізняється приземленістю і ординарністю, про те, хто схильний роздумувати і міркувати без якоїсь чіткості і конкретики. Але що мається на увазі під цим у філософії?

Абстрактне мислення, це, простими словами кажучи, не що інше, як різновид пізнавальної діяльності. Тобто це тип мозкової діяльності людини, для якого властиві утворення специфічних абстрактних понять і подальше оперування ними.

Дивіться також:  Рідновіри - це... Основи навчання, особливості, символи

Тобто індивіду з таким типом мислення притаманна абстракція картини сприйняття навколишнього світу, якогось явища або поняття. В міркуваннях і діалогах він відходить від звичної системи правил і аксіом. Це дозволяє доносити або ж приймати інформацію, ідеї або думки без зайвого навантаження, використовувати символи та образи. Однак при цьому втрачається точність і, зрозуміло, для вірного розуміння думки необхідний контекст або загальновідомий символ.

У чому користь абстрактних понять і мислення?

Загальне поняття абстракції, прийняте в науці, абсолютно не розкриває практичної користі цього явища. Між тим воно необхідно для розвитку розумових можливостей людини. Наприклад, саме з допомогою абстракцій та їх співставлень діти починають пізнавати світ.

Абстрактні поняття – невід’ємна частина розумової діяльності людей. Вони сприяють розкриттю зв’язків і відносин між явищами, предметами, елементами, поняттями. За допомогою абстрактного мислення люди синтезують наявні уявлення і формують нові типи взаємозв’язків і співвідношень між цими предметами, тим самим розвиваючи власну свідомість.

Тобто з допомогою відволікання відбувається прогрес пізнавальної, розумової діяльності людини.

Крім цього, абстракції нерозривно пов’язані з мовними навичками. Навчання мови малюків відбувається з допомогою цього типу мислення.

У мистецтві

Не тільки філософії, але і мистецтву властиво таке поняття, як «абстракція». Картини багатьох відомих художників написані в цьому жанрі.

Абстракціонізм є напрямком у мистецтві, яке характеризує відмова від передачі чого-небудь у вигляді реалістичного відображення. Це в першу чергу стосується форм зображень в живописі та скульптурі. Однак абстрактним може бути будь-який твір, наприклад, розповідь, вірш, театральні декорації, костюми і багато іншого.

Основоположником цього жанру прийнято вважати російського живописця Василя Кандинського, а першим абстрактним твором – його акварельну роботу «Без назви», написаний у 1910 році.