Деякі слова залишаються прерогативою розмовної мови, оскільки вживаються в сімейному колі по відношенню до рідних і близьким. Подібний стан речей може зберігатися протягом багатьох століть, з-за чого оригінальна форма втрачає зв’язок з сучасною мовою і викликає труднощі у розумінні співрозмовника. Молоде покоління не завжди розуміє: як це – покартати? Наскільки образливий зміст у слова? Хоча… Навіть звучання підказує, що нічого образливого мовець не мав на увазі.
Складна етимологія
Філологи простежили цікаву етимологію, яка дозволяє по-новому поглянути на визначення. Так, спорідненим поняттям називають древнеиндийское ghoras, що в перекладі означає “стрімкий”, “жахливий”, “страшний”.
Існують аналоги і в європейській культурі:
- “обурений”, “самотні”, “засмучувати” – від готських слів gaurs і gaurjan;
- “жалюгідний”, “убогий” – як переклад з давньонімецької gorag;
- “болюче” – від ірландського gure.
Вони передбачають негативні емоції, душевні терзання. Сталося значення слова «пожурити» від того ж таки праслов’янського кореня, що дав східнослов’янським мовам такі поняття як:
- “примушувати”;
- “засмучувати”;
- “сумувати”;
- “поспішати”;
- “зношуватися”;
- “мучити”.
Стає очевидним зовнішній тиск з метою надати об’єкту правильну форму і/або змусити його виконувати потрібні дії. Однак дієслово використовують на адресу людини, тому мова йде про виховному процесі.
