Пізнавальні здібності – це чинник розвитку особистості, перехід від незнання до знання. В будь-якому віці людина дізнається щось нове. Він отримує необхідні знання в різних галузях і напрямах, приймаючи і переробляючи інформацію навколишнього світу. У дитячому і дорослому віці пізнавальні здібності можна і потрібно розвивати. Про це піде мова далі.
Загальне визначення
Пізнавальні здібності – це розвиток інтелекту і процесів оволодіння знаннями. Вони виявляють себе в процесі успішного вирішення різних завдань і проблем. Такі здібності мають властивість розвиватися, що визначає ступінь засвоєння людиною нових знань.
Пізнавальна діяльність людини можлива в силу того, що він має здатність відображати для себе у свідомості реальність. Пізнавальні здібності – це наслідок як біологічної, так і соціальної еволюції людини. Як в молодшому так і старшому віці вони базуються на допитливості. Це своєрідна мотивація мислення.
Розумові здібності людини беруть участь як у пізнавальній діяльності, так і в переробці інформації, отриманої нашою свідомістю. Мислення – ідеальний інструмент для цього. Пізнання і перетворення інформації є різними процесами, які відбуваються на психічному рівні. Мислення здійснює їх взаємодію.
Пізнавальні здібності – процеси, що відображають і переводять матеріальний в ідеальний план. Коли думка проникає в суть об’єкта мислення, настає розуміння.
Мотивацією до здійснення пізнавальної діяльності є допитливість. Це тяга до отримання нової інформації. Допитливість – прояв пізнавального інтересу. З її допомогою відбувається як спонтанний, так і впорядковане пізнання світу. Не завжди така діяльність безпечна. Особливо це помітно в дитячому віці.
Так, наприклад, пізнавальні здібності дітей дошкільного віку переважно спонтанні. Дитина прагне до нових об’єктів і способів дії, які згодом він реалізує, бажає потрапити в новий простір. Це часом призводить до проблем і труднощів, може бути небезпечним. Тому дорослі починають забороняти для дитини цей вид діяльності. Батьки можуть суперечливо реагувати на допитливість дитини. Це накладає відбиток на поведінку малюка.
Деякі діти будуть прагнути досліджувати навіть небезпечний об’єкт, а інші не зроблять в його бік і кроку. Батьки повинні задовольнити тягу малюка до нових знань. Зробити це максимально безпечним, але наочним способом. В іншому випадку пізнавальні здібності або знизяться з-за обмежує страху, або переростуть в неконтрольований процес, коли дитина без ведення батьків спробує сам отримати цікаву інформацію. В обох випадках це негативно позначиться на процесі пізнання світу дитиною.
