Есе — це невеликий нарис, роздуми на яку-небудь тему. При створенні педагогічного есе вихователю надається свобода, в рамках якої він може висловити свою аргументовану позицію. Акцент робиться не тільки на факти, але й на почуття глядача.

Що таке есе?

Есе для педагога дошкільного або шкільного освіти — портфоліо, в якому розповідається про його досвід, плани та навчанні. Незважаючи на свободу написання педагогічного есе, в кожному освітньому закладі існує стандарт, якого слід дотримуватися. Попередньо необхідно прочитати Федеральний державний освітній стандарт і правила освітнього закладу.

Есе розкриває індивідуальну позицію автора. Педагог показує свої почуття і переживання. Портфоліо складається з урахуванням бачення світу і себе. Часто педагоги розповідають про боротьбу зі стереотипами, які заважають якісної освіти. Розповідь на публіку про себе змушує автора копнути глибше і розібратися в якій-небудь серйозної проблеми. Поверхневе відношення до роботи не зможе зачепити слухачів.

Педагогічне есе вихователя повинно відповідати сучасним стандартам освіти. Директор, методист, старший вихователь можуть проводити консультації, які допоможуть написати есе, у відповідності зі стандартами та рівнем ДНЗ.

Як підготуватися до есе

Есе на педагогічну тему вимагає ретельної підготовки. Заздалегідь слід сформулювати цілі і завдання, знайти джерела інформації, скласти план, виписати основні тези і визначити термін закінчення роботи.

Мета написання творчої роботи, що необхідно досягти по закінченню діяльності. Від мети слід відштовхуватися при написанні. Якщо автор розуміє, чого він хоче досягти, то робота буде максимально зрозумілою для суддів. Як правило, мета полягає в наступному: довести свою правоту або порушити важливу проблему та знайти шляхи вирішення.

Мета повинна перетікати в задачі, які вирішує автор. Сучасні педагоги працюють в умовах високої конкуренції. За рівнем їх кваліфікації оцінюють діяльність всього освітнього закладу. Вихователі та вчителі перебувають у постійному пошуку нових знань. Педагогічне есе дозволяє оцінити свою діяльність та визначити, в якому напрямку слід рухатися.

Чіткий план викладу дозволяє скоротити час на подальшу переробку матеріалу. У пунктах есе повинні дотримуватися послідовність і логіка, а цілі і завдання повинні бути розкриті.

Підбір матеріалу

В основі есе лежать власні думки педагога, але вони не можуть бути абстрактними. При написанні потрібна додаткова література. Джерелами стають навчальні посібники, книги, статті, інтернет-ресурси, довідники.

Дивіться також:  Історія та особливості мальдівського мови. Фрази для туристів

Допустимо використовувати художню літературу, особиста історія з життя або історія, що трапилася зі знайомими, зачепить почуття глядачів. Де шукати потрібну інформацію — залежить від теми есе. Консервативні методи навчання розписані в навчальних посібниках і книгах, сучасні методи виховання у статтях та інтернет-ресурсах.

Переглядаючи матеріал, слід в тезовій формі виписати те, що знадобиться при написанні. Можна додавати поняття, протиріччя, цитати, приклади, імена авторитетних людей, події — все те, що допоможе швидко знайти інформацію.

Робота над чернеткою

Педагогічна діяльність есе розкривається у творчому підході до написання. Для цього необхідно починати роботу з чернетки. Чернетка, на відміну від чистовика, дозволяє вносити помітки й виправлення в процесі перечитування написаного тексту.

Робота відразу на результат не призведе ні до чого хорошого. Друкування на комп’ютері дозволяє правити текст скільки завгодно разів, спірні моменти можна виділяти, щоб повернутися при повторному перечитывании.

При роботі на папері слід залишати поля для виправлень. Це дозволить відкоригувати текст і довести його до якісного стану.

Написання есе

При написанні педагогічного есе вчителя або вихователя, слід приділяти увагу вступу. Воно повинно зачепити суддів для високої оцінки есе. Вступ слід зробити живим, чітким, структурованим і оригінальним.

З самого початку слід промовити мета роботи. Можна вставити афоризм, цитату, розповісти про особистому досвіді або провести аналогію з художньої літератури.

Після вступу слід основна частина, яка підпорядковується наступними законами:

  • виклад матеріалу;
  • кожна частина повинна послідовно з’єднана з попередньою;
  • ідеї і погляди педагога;
  • містити приклади з власного життя чи з літератури;
  • включати вислови відомих педагогів;
  • розповідати про будь-яких життєвих обставинах;
  • показувати погляд педагога на проблему;
  • розкривати основну ідею есе.

Можна вибудовувати кожну частину виступу в єдиному ключі. Наприклад, періодично приводити цитату або розповідати приклад з життя.

Чудовим прикладом є есе «Моє педагогічне кредо» Дж. Дьюї. В ній виділені найбільш важливі моменти есе педагога, в ньому розглядається, для чого потрібна школа. Постійні повтори в тексті доповнюють і підсилюють сказане.

При підготовці слід ознайомитись з есе Я. Корчака «Право дитини на повагу». В його основі лежить зміна відносин між дитиною і дорослим. Корчак закликає шанобливо ставитися до дітей, давати їм право на власну думку. Протягом усього есе постійно звучить займенник «ми». Таким чином автор протиставляє дорослих дитині. Цікавим прийомом є побудова діалогу та реконструкція дитячих реплік.

Дивіться також:  Цитати Авіценни: відображення особистої філософії

Есе Н.А. Бердяєва більше схоже на роздуми. Залучення автобіографічних фактів робить есе особливо цінним для педагога.

Висновок педагогічного есе повинно містити підсумки, висновки на підставі висловлювань в основній частині. Висновок повинен перегукуватися зі вступом і переконати читача у своїй правоті. Фінал формує певний настрій і враження від прочитаного.

Психологічні типи

Людей, які займаються написанням есе, можна умовно розділити на 2 типи:

  • тих, хто пише потроху, але постійно;
  • тих, хто виношує ідею і видає всю інформацію за один вечір.

Люди першого типу довго і копітко вишукують інформацію, перевіряють її, порівнюють з іншими джерелами. При цьому вони можуть дотримуватися єдиного стилю викладу кожної частини.

Люди другого типу читають різні книжки, спілкуються з іншими людьми, спостерігають за дітьми, проводять соціальні експерименти. На основі накопиченого досвіду есе може народитися за один день. Надалі його чекає тільки правка. У будь-якому випадку на якість написання есе не впливає психотип автора.

Логіка

Незважаючи на вільний стиль при написанні есе, в роботі повинна простежуватися чітка логіка. Текст повинен володіти внутрішньою єдністю, висловлювання автора не повинні суперечити один одному.

При написанні есе «Моя педагогічна філософія» не слід глибоко йти в дослідження великих педагогів. Акцент слід зробити на внутрішнє сприйняття професії, досягнення та плани, а події з життя і висловлювання учнів зроблять текст живим.

Аргументи повинні будуватися в наступній послідовності:

  • затвердження;
  • пояснення;
  • приклад з життя;
  • висновок;
  • висновок.

Не можна перестрибувати з однієї теми на іншу, між окремими блоками мають бути плавні переходи. Автор може торкнутися глобальні проблеми освіти, але текст повинен мати зв’язок з іншою частиною виступу.

Правила написання есе

Есе не має строгих правил написання, але воно обов’язково повинно мати заголовок, — на цьому правила закінчуються.

Внутрішня структура містить принципи написання текстів, але може змінюватися. Висновки, при необхідності, роблять у середині тексту. Факти повинні підтверджувати проблему, яка озвучена в есе.

Дивіться також:  Питання на засипку – це весела гра або незручна ситуація?

Педагогічне есе — це звернення до читача, який зацікавлений у темі, має певний рівень підготовки. Таким чином, автор може зосередитися на розкритті теми, а не вводити читача в суть професії.

Стиль викладу

Виклад думки має бути витонченим і зрозумілими оточуючим. Не варто використовувати складні речення. Краще всього чергувати прості і поширені пропозиції, тоді текст стане динамічним і буде зрозумілий читачеві.

При написанні есе слід дотримуватися ясність думок і точність висловлювань. Гарне оформлення написаного передбачає простоту, чіткість і акуратність.

Гарне есе наповнене емоціями і викликає почуття у комісії і слухачів. Вміле використання знаків пунктуації надає потрібний ефект на читача.

При написанні слід уникати загальних фраз, які не несуть ніякого смислового навантаження. Слова повинні бути простими і зрозумілими оточуючим. Складні і хитромудрі фрази доречні в тому випадку, якщо вони відносяться до професійної аудиторії.

Гумор слід використовувати обережно, а сарказм може дратувати читача — стиль викладу вийде надто агресивним.

Помилки при написанні есе

Найбільш часто при написанні есе допускають такі помилки:

  • Страх, що автора не зрозуміють, змушує прибрати з тексту частину інформації. З цієї причини есе втрачає індивідуальний стиль, стає штампом, як у більшості.
  • Мала кількість деталей. Твердження автора недостатньо розкриті, мало наведено фактів і ситуацій з життя.
  • Нерозуміння суті заявленої теми.
  • Цитування без вказівки авторства і присвоювання чужої думки собі.
  • Есе дозволяє проявити свободу творчості, воно позбавлене жорстких рамок. Автор ділиться своїми роздумами, досвідом, поглядом на професію. Такий формат дозволяє реалізувати здібності творчої людини, генерувати цікаві ідеї.

    Перевірка есе

    Перевірка есе не повинна проходити за день до здачі. Слід прочитати весь текст, при необхідності зробити поправки. Перевірити, що вступ і висновок взаємопов’язані, а наприкінці зроблено висновки, про які говорилося у вступі.

    При написанні слід розуміти, що есе — це не твір. Тут цінується стислість, авторська точка зору і життєва позиція. Важливо справити враження на читача.

    Перевірка повинна проходити на наступний день після написання, так більше шансів знайти власні огріхи. Перевірка іншою людиною дозволить виявити смислові та стилістичні помилки.