У вересні 1946 року Вінстон Черчілль на виступі в Цюріхському університеті презентував проект встановлення міцного миру на Європейському континенті. Він закликав європейців побудувати «Сполучені Штати Європи». Ці слова можна вважати відправною точкою при утворенні Євросоюзу.

Необхідність створення союзу

Понівечена двома кривавими війнами першої половини двадцятого століття, лежить в руїнах Європа пристрасно бажала світу. Європейські держави пережили трагедію вирішення розбіжностей збройним шляхом, усвідомили згубність цього шляху.

Стабільний мир у Європі тоді здавався неможливим. Франція і Німеччина ворогували протягом десятиліть. Ця ворожнеча була як наслідком, так і причиною кількох війн на європейському континенті. У першу чергу потрібно вирішити цю проблему – примирити давніх ворогів.

Перший союз післявоєнної Європи

Першим кроком до утворення Євросоюзу став договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі, укладений в Парижі в 1951 році. Членами спілки стали Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу. Паризький контракт створив співтовариство, яке спеціалізувалося на двох галузях промисловості: вуглевидобутку і сталеварении.

Економічний союз або міжнародний контроль

Не потрібно бути прихильником теорії змови, щоб угледіти в освіті цього союзу не стільки погоню за економічними вигодами, скільки бажання передати під міжнародний контроль галузі промисловості, здатні розкрутити нову гонку озброєнь на європейському континенті.

У повоєнних конституціях Західної Німеччини, Італії та Франції були обмеження суверенітету. На важку промисловість Німеччини також були накладені обмеження, що не дозволяла економіці країни розвиватися швидкими темпами. Союз, створений в рамках Паризького договору, дозволяв вирішити цю дилему легко і витончено. Були створені спільні інституції співтовариства для управління і контролю.

В історії освіти Євросоюзу цей етап був вирішальним.

Створення спільного ринку

25 березня 1957 року ці шість країн створюють Європейський Економічний Союз. Ідея ЄЕС полягає у створенні єдиного ринку на Європейському континенті з поступовим скороченням мит аж до їх анулювання для країн–членів ЄЕС. Завданням-максимум було створення умов для безмитного переміщення товарів, послуг, капіталу та безперешкодної міграції робочої сили. В установчому договорі також підкреслювалося, що союз прагне до загальної політики для держав–членів, особливо в галузі сільського господарства.

Дивіться також:  Як називається будиночок для бджіл? Розміри вулика

На початку 1958 року створюються органи управління ЄЕС: Європейська комісія, Рада міністрів, Європарламент, суд Європейських співтовариств.

1 липня 1968 року митного Союзу ЄЕС вступає в силу. З цього моменту мита між державами–членами повністю скасовані. На вантажі з третіх країн тепер накладаються єдині митні збори. Закладено фундамент для найбільшого торгового простору в світі. Наслідки вражають: у період з 1957 по 1970 роки внутрішньодержавна торгівля збільшується в два рази. Торгівля ЄЕС з іншим світом потроюється. Споживачі безпосередньо виграють від достатку асортименту імпортних товарів.

Створення безмитної зони вільної торгівлі для країн–членів цього союзу стало важливим етапом утворення Євросоюзу сучасного типу.

Розширення ЄЕС

У 1973 році відбулося перше розширення ЄЕС: до союзу вступили Великобританія, Ірландія і Данія. Через вісім років до Європейського економічного союзу приєдналась Греція, у 1986 році – Іспанія і Португалія.

9 листопада 1989 році відбулася подія, якого найменше очікувала Європа – падіння Берлінської стіни. До цього захисні укріплення на кордоні з Австрією демонтувала Угорщина. Перед перш розділеної на два економічних блоку Європою відкривався великий ринок, не розпещений різноманітністю асортименту. Упускати такий шанс стара Європа не хотіла. Потрібно було вносити корективи в об’єднання з урахуванням сучасних реалій.

Маастрихтський договір

7 лютого 1992 року – день підписання Маастрихтського договору. Вважається офіційною датою утворення Євросоюзу. З цього моменту затверджено офіційну назву.

Договором визначені процедури міжурядової співпраці з координації дій у сфері зовнішньої та внутрішньої політики, безпеки і правосуддя держав–членів ЄС. У цих областях держави зберігають повний суверенітет.

В історію Старого Світу 1992 рік увійшов як рік освіти Євросоюзу.

У 1993 році на саміті в Копенгагені визначено критерії, яким мають відповідати країни, що бажають вступити в Євросоюз. Це переважно країни Східної і Центральної Європи, які намагаються приєднатися до спільноти.

Дивіться також:  Стародавні капища слов'ян: поняття язичницького святилища, історія виникнення, культура і побут

1 січня 2002 року в усіх країнах, крім Данії, Швеції і Великобританії, введена єдина валюта – євро.

У травні 2004 року після довгого етапу переговорів між ЄС та кожною з країн–кандидатів на вступ членами Євросоюзу стали 10 нових держав.

Договір про Конституцію для Європи

Для Союзу з двадцяти п’яти держав–членів Декларації про майбутнє Європи було явно не достатньо. У лютому 2002 року розпочала роботу Європейська Конференція. Після 16 місяців роботи узгоджений текст проекту Конституційного договору. 29 жовтня 2004 року підписаний Договір про запровадження Конституції для Європи. Спроба прийняти Конституцію ЄС успіхом не увінчалася. Процедура ратифікації в деяких країнах провалилася.

Сучасні проблеми Євросоюзу

Основні проблеми сучасного Євросоюзу пов’язані з порушенням балансу між розширенням і поглибленням інтеграційних процесів. Збільшивши кількість держав–членів до 28 країн, союз виявився нездатним зміцнити свої політичні інститути до рівня, відповідного потребам інтеграції, кількості і неоднорідності членів.

Довгий шлях до освіти та сучасні проблеми Євросоюзу є неминучими для організацій, які об’єднують велику кількість країн. Союз зібрав народи Західної та Східної Європи. Різні історичні коріння, релігія, менталітет – все це створює проблеми, які потребують вирішення.

Протягом останнього десятиліття ЄС зіткнувся з рядом економічних і політичних криз. Це призвело до зростання евроскептических настроїв у суспільстві, що ще більше ускладнило здатність Євросоюзу вирішувати численні зовнішні і внутрішні проблеми.

Серед найбільш значних питань, які потребують вирішення:

  • вихід Великобританії з ЄС;
  • загроза тероризму;
  • проблеми міграції та соціальної інтеграції біженців;
  • проблеми демократії та верховенства права у країнах Східної Європи;
  • розпочата Трампом торгова війна.

На цьому складному політичному та економічному тлі стала очевидною нездатність керівництва Євросоюзу оперативно приймати зважені і економічно обгрунтовані рішення. Багато спостерігачі стверджують, що широта і складність цих питань безпрецедентні. Те, як реагує ЄС, може мати довгострокові наслідки не тільки для самого ЄС, але і для його стратегічних і економічних партнерів.

Дивіться також:  Геохімічний бар'єр: визначення терміна, особливості

Більшість експертів вважає повний розпуск ЄС малоймовірним. Але чути і голоси, які стверджують, що деякі аспекти інтеграції можуть бути зупинені. Інші стверджують, що численні кризи, з якими стикається ЄС, зроблять союз більш ефективним і згуртованим.