Нижегородське князівство утворилося в результаті складних відносин руських князівств і ординських ханів, які безцеремонно втручалися у справи князів. Воно існувало недовго, трохи більше 50 років, і залишило яскравий слід в історії не тільки Середнього Поволжя, але і всієї держави, ставши одним з головних учасників історичних подій за повалення багаторічного татаро-монгольського ярма.
Події початку XIV століття
Два великих князівства, Московське і Тверське, почали боротьбу за першість на руських землях. Московський князь Іван Калита в роки свого правління домігся переваги сил над Твер’ю. У 1327 році тверській і володимирський князь Олександр Михайлович підняв повстання проти ординського посла і на утихомирення бунту хан Узбек послав об’єднані татарські і російські війська, які очолили Іван Калита і Суздальський князь Олександр Васильович. Тверському князю довелося бігти, залишивши великокнязівський престол.
Узбек, вирішив нагородити слухняних йому князів, поділив між ними звільнені землі. Іван Калита отримав Великий Новгород і Кострому, а Олександр Суздальський – Володимир, Нижній Новгород і Городець. Після швидкої смерті князя Олександра його землі теж перейшли під владу Калити. Так Нижній Новгород став управлятися московським і володимирським князем, в чому йому допомагали сини. Старший син Калити, Симеон Гордий, сів у Нижньому і правив там до смерті свого батька в 1340 році.
Тут знову постало питання про долю земель, відданих Калиті ханом. Руські князі помчали в Орду за вирішенням питання, так як і ті й інші мали рівні права на володіння нижегородським престолом. Хан Узбек передав Володимир Симеона Гордого, зробивши його старшим серед князів. Але в плани хитрого хана не входило надмірне зміцнення московської влади, тому він тут же забрав у Симеона Нижній Новгород і Городець, передавши їх у володіння суздальському князю Костянтину Васильовичу. Він домігся свого, поселивши надовго ворожнечу між московськими і суздальськими князями. Було це в 1341 році.
