Слухати те, що говорять інші люди, можна по-різному. Одні воліють сприймати інформацію у формі діалогу або дискусії. Тобто беруть активну участь у розмові, періодично перебивають співрозмовників, дають свою оцінку почутому або ж озвучують «зустрічні» ідеї, навіть якщо їх про це не просять. Подібну манеру сприйняття інформації часто вважають ознакою відсутності виховання, проявом неповаги до співрозмовника і неуважністю до теми бесіди. Між тим, з точки зору психології, подібна манера спілкування свідчить якраз про протилежне.
У психології виділяють два типи манери спілкування: активне сприйняття, або ж рефлексивне, і нерефлексивно слухання, тобто пасивне.
Чим активніше реагує співрозмовник, тим більше він зацікавлений у темі розмови і виконаний емоційного співчуття. Іншими словами, ознакою участі і зацікавленості як раз є рефлексивне слухання. Нерефлексивно слухання, відповідно, говорить про небажання людини вступати в дискусію або про його байдужість до тематики бесіди.
Однак це досить узагальнене уявлення. У деяких життєвих ситуаціях відсутність рефлексів при спілкуванні є необхідністю, наприклад, в кабінеті психотерапевта. Лікар, спілкуючись з пацієнтом, практикує саме нерефлексивно сприйняття інформації. Іншим прикладом необхідності подібного виду слухання є поведінка в сімейному чи дружньому конфлікті, коли одна зі сторін просто чекає, поки більш темпераментний чоловік «випустить пар». Існують і спеціальні методики, навчальні нерефлексивному слухання. Відповідно, цей спосіб сприйняття інформації далеко не завжди свідчить про відчуженості співрозмовника або відсутність у нього інтересу до розмови.
