Система освіти та науки в СРСР вважалася однією з найкращих у світі. В часи Радянського Союзу ці галузі вважалися провідними, адже від них прямо залежав розвиток економіки. Пріоритетними тоді були технічні та природничі напрямки. Завдяки науці, СРСР вдалося наростити значний науково-технічний потенціал, що складається з матеріальних і духовних ресурсів, поліпшити показники виробництва, охорони здоров’я, соціальної інфраструктури.

Зміна державного ладу

Без науки в СРСР подальший розвиток нового державного устрою було б неможливим. Перед більшовиками, які прийшли на зміну монархічної царської влади, стояло завдання негайного підвищення рівня грамотності та культури населення. Освіта стала обов’язковою, але дефіцит кваліфікованих кадрів був справжньою перешкодою в реалізації планів. Виробничі сили та засоби Радянського Союзу були на нулі. Щоб підняти країну з колін після імперіалістичного застою, потрібні дослідники, інженери, вчені всіх галузей. Допомогти в цьому могла тільки наука: В СРСР повсюдно будувалися інститути, лабораторії, дослідницькі центри.

Прорив був потрібний і в оборонній сфері. Оновлення військової техніки, визначення нових стратегічних завдань і перенавчання армії потребувало грамотному науково-практичному підході.

Якщо говорити про гуманітарній сфері, то в розвитку науки СРСР головну роль зіграло матеріалістичне природознавство, вчення Маркса і Енгельса, послідовниками яких стали вожді радянського народу. Епоха Леніна і Сталіна тривала аж до середини минулого століття. Масова свідомість капіталістичного суспільства стало панівним, а класова боротьба визнана помилковою і не відповідає свідомості революціонерів. Таким чином, розвитку науки в СРСР був потрібний корінний перегляд всього, що дісталося у спадок від Царської Росії.

Перехідний етап і початок прогресу

Історія науки СРСР бере свій початок з перших місяців правління радянської влади. Тоді для інтелігенції стало зрозуміло, що науково-культурні галузі опинилися на новому етапі розвитку. При Миколі II, як і при його попередниках, до науки ставилися як до чогось другорядного, филантропическому. Тільки з приходом соціалізму наука в СРСР 20 років придбала важливе державне значення.

Першим ділом було прийнято рішення створити у стислі терміни необхідну кількість дослідних інститутів. Наука і освіта в СРСР переслідували мету пошуку нового і відкриття невідомого, в той час як в імперській Росії її завдання полягало в поповненні кадрового резерву інженерів і професорсько-викладацького складу. В умовах відсутності кваліфікованого персоналу і розвивати виробництво було неможливо, тому радянська влада запропонувала абсолютно нову точку зору на роль науково-технічних досліджень в житті держави.

Протягом декількох років була створена мережа спеціальних наукових установ. Першим став московський Фізичний інститут, керівником якого був П. П. Лазарєвим. Слідом було засновано вищий навчальний заклад Центральний аерогідродинамічний інститут на чолі з Н. Е. Жуковським і С. А. Чаплыгиным, потім відкритий столичний Всесоюзний електротехнічний інститут. Галузеві дослідні центри почали з’являтися у великих регіонах. Факультети ґрунтознавства, біології, геології, хімії утворювалися при діючих інститутах.

Розвитку науки і техніки в СРСР сприяло щедре фінансування держави, зацікавленої у зміцненні зв’язків з народногосподарськими підприємствами. Для реалізації запитів держави важливим було створення сполучного економічної ланки. Іншими словами, радянської влади вдалося об’єднати наукові уми і економіку єдиною метою – розвитком та підняттям країни, прагненням до підвищення рівня життя громадян.

Академія Наук Радянського Союзу

Ці інститути стали своєрідною фабрикою нових вчених, які приходили в професійні училища, технікуми, університети зі студентських лав. Монополістом у сфері досліджень була Академія Наук СРСР. У роки початкового розвитку радянської влади вона кардинальним чином змінила свою структуру. У 20-х роках Академія Наук запропонувала свою допомогу уряду, висловивши готовність брати участь у різних дослідженнях промислової, соціально-економічній, енергетичній, картографічної, агропромислової та інших сфер. У відповідь Уряд вважало за необхідне надати фінансову допомогу для розвитку Академії.

Головне науково-дослідна установа планував досягти низки цілей. Одна з них – сформувати схему раціонального розміщення промисловості на території Радянського Союзу, орієнтуючись на близькість сировинних джерел при найменших втратах трудових ресурсів. Причому розміщувати виробничі об’єкти планувалося виходячи зі ступеня обробки сировини.

Дивіться також:  Кіотський університет (Японія, Кіото): факультети, як вчинити, вартість навчання

У той період раціональним рішенням Уряду вважалося створення великих промислових трестів в умовах монополії виробництва, зосередженого в руках декількох найбільших організацій. Можливість самостійного постачання основними видами сировини повинна була стати переважним умовою для розвитку промислової сфери. Особливу увагу було приділено питанням електрифікації промислового обладнання, використання електроенергії в землеробстві. Для отримання електричної енергії з мінімальними витратами на видобуток і доставку використовувалося економічно вигідну паливо (торф, кам’яне вугілля) низьких сортів.

Маючи в своєму розпорядженні засобами та наявними можливостями, Академія Наук склала етнографічні відомості, картки знаходження великих родовищ природних копалин. Перерахувати всі досягнення науки СРСР початку минулого століття неможливо. Наприклад, була створена комісія щодо спрощення орфографії російської мови, проведена реформа календаря. Крім того, саме в цей період була обстежена Курська магнітна аномалія, що сприяло виявленню залізорудних покладів, а завдяки вивченню Кольського півострова під проводом академіка А. Е. Ферсмана призвело до відкриття апатито-нефелиновых родовищ.

Невеликі лабораторії і кабінети швидко перетворювалися в самостійні інститути та факультети, перед якими стояли нові завдання. Колишня Академія, нагадувала при імператорі безлюдний музей, архів, бібліотеку – що завгодно, але тільки не Академію, перетворилася на найбільший науково-дослідний комплекс.

Репресії проти науковців

Незважаючи на ентузіазм, в перші роки існування СРСР наука і техніка розвивалася в умовах жорсткої ізоляції капіталістичними державами. Радянський Союз опинився практично відрізане від зовнішнього світу. Всередині країни випускалося мало наукових книг і журналів, темпи технічного прогресу були неспішними. Однією з небагатьох галузей, які залишалися популярними в цей період, була біологія.

Наука СРСР в 30 роки була схильна жорстким обмежимо і гонінням. Яскравий тому приклад – класична генетика. Представники цієї наукової галузі зіткнулися з лютим нерозумінням держави. Деякі вчені дотримувалися теорії французького дослідника Ламарка про те, що людина здатна наслідувати звички батьків. Однак у 30-х роках влада виступили за заборону класичної генетики, як наукового напряму. Тоді про неї говорили як про «фашистської науці». Вчених, які займаються дослідженнями у цьому напрямку, почали розшукувати.

В кінці 30-х років багатьох провідних вчених заарештували і розстріляли. Наприклад, Н. Вавілов був звинувачений в антирадянській діяльності, а пізніше у нього був винесений смертний вирок, згодом замінений на 15 років каторги. Одні вчені були відправлені в сибірські табори, інші страчені (С. Левит, В. Агол). Були і ті, хто під страхом репресій відмовилися від своїх наукових поглядів і кардинально змінили сферу діяльності. Причому доказом відступу від колишніх ідей вважалося письмову заяву, скріплену підписом.

Тяжке становище радянських генетиків не обмежувалося переслідуваннями сталінського режиму. Деякі, щоб зміцнити своє становище в суспільстві, доносили на своїх товаришів і знайомих, звинувачуючи їх у пропаганді лженауки. Обмовники діяли усвідомлено, розуміючи, що наукові опоненти можуть бути не тільки ізольовані від наукового співтовариства, але й фізично знищені. Однак, не переживаючи про аморальної стороні своїх проступків, вони впевнено підіймалися по кар’єрних сходах.

Основні наукові напрямки першої половини ХХ століття

У той же час варто відзначити, що деяким вченим все ж таки вдалося уникнути переслідувань і навіть продовжити займатися улюбленою справою. Незважаючи на стискання і проблеми, творча робота розвивалася своєрідно. Наука в період СРСР дала поштовх тим видами промисловості, які через недосконалість і відсталість перебували у замороженому стані до Жовтневої революції. Найбільшого прориву вдалося досягти в електричній і оптико-механічної сфері. Цікаво, що аж до повалення царя в країні ніхто не виготовляв електричні лампи розжарювання. В такому ж жалюгідному стані перебувала й оптика: у країні не було фахівців, які зналися б на оптичних приладах.

Дивіться також:  «Надлишок» — це про неймовірну кількість надлишків

До кінця першої половини минулого століття країна була здатна повністю забезпечити внутрішній ринок лампами власного виробництво. Приватні майстерні оптики, які були філіями зарубіжних виробників, були закриті, а на зміну їм прийшли кваліфіковані випускники власних вузів (професійні оптики-обчислювачі, конструктори), яким вдалося подолати складності і ввести галузь виробництва оптичного скла на новий рівень. Також успішно розвивалася хімічна галузь, машинобудування, деревоперерабативающіе галузі, харчова і легка промисловість.

Наука в період Великої Вітчизняної війни

Після нападу фашистської Німеччини виникла гостра потреба у новій військовій техніці, розробками якої займалися кращі інженери. З 1941 по 1945 збройові заводи працювали постійно, без вихідних. Особлива увага приділялася створенню нових артилерійських установок. Радянські вчені скоротили терміни на розробку і впровадження нових одиниць озброєння. Наприклад, відмінно зарекомендувала себе 152-мм гаубиця, але мало хто знає, що це знаряддя було сконструйовано і виготовлено буквально за пару тижнів.

Майже половина видів стрілецької зброї було поставлено на серійне виробництво в період ведення бойових дій. Танкова і протитанкова артилерія збільшила свої калібри практично в два рази, покращити вдалося і такі показники, як бронепробиваемость, витрата палива, дальність пострілу. До 1943 року Радянський Союз СРСР переважав над німцями за кількістю вироблених за рік гармат польової артилерії.

Радянські танки за бойовими характеристиками і сьогодні перевершують аналоги інших держав. Говорячи про розвиток науки в роки СРСР, не можна не сказати про конструюванні літаків і авіадвигунів. Найчисленнішим і популярним став ІЛ-2. Під час Другої світової більше двох десятків винищувачів і штурмовиків надійшли на серійне виробництво. За всіма критеріями вони мали беззаперечну перевагу над літаками фашистів.

Відкриття в інших сферах

Розвивалася не тільки військова галузь, не залишали інженери-практики свою роботу над дослідженнями в металургійній сфері: саме в період ВВВ був винайдений метод швидкісної плавки сталі у мартенівській печі. Велася активна геологічна діяльність і, варто сказати, що саме завдяки цьому вченим вдалося розвідати нові поклади залізної руди в Кузбасі, додаткові місця скупчення нафти і молібденових руд у Казахстані.

В 1944 році відбулася ще одна знаменна подія для науки СРСР. Історичну важливість приписують першого варіанту атомної бомби, вперше створеному в Радянському Союзі. Крім того, вчені успішно освоїли біологію, медицину та сільське господарство. Були відкриті нові селекційні сорти, застосовані найбільш ефективні методи збільшення показників врожайності.

Вчені того періоду (Н. Бурденко, А. Абрикосова, Л. Орбелі, А. Бакулев та інші відомі на весь світ прізвища) ввели в медичну практику новітні способи і засоби лікування поранених солдатів і зробили ряд відкриттів: замість гігроскопічної вати почали використовувати целюлозний; властивості турбінних масел поклали в основу деяких лікувальних мазей і пр.

Післявоєнні винаходу

Академією Наук СРСР було засновано безліч науково-дослідних філій. Підвідомчі їй науково-дослідні центри з’явилися у всіх республіках Союзу, включаючи Таджикистан, Туркменістан, Киргизстан, Узбекистан і Казахстан. У кожному відділенні кипіла робота факультетів ядерної фізики. Радянська влада, незважаючи на розруху в післявоєнні роки, не шкодувала коштів на розвиток науки і техніки. У СРСР всі наукові центри отримали новітню дослідницьку апаратуру. Для вивчення атомного ядра були відкриті наукові центри на Далекому Сході, Уралі. В їх розпорядження були надані найсучасніші прилади для реалізації атомних програм.

Щоб стимулювати вчених, надихати їх на нові відкриття, з 1950 року держава почала щорічно присуджувати Ленінську премію. Розширення матеріальної бази радянської науки сприяла незмінна підтримка В. В. Сталіна. Також, на думку дослідників, чинити прямий вплив на науку і техніку в СРСР вдалося В’ячеслава Михайловича Молотова – найближчого соратника вождя. Слід перерахувати самі видатні успіхи радянських наукових діячів. Наприклад, саме СРСР став першою державою у світі, яка застосувала атомну енергію в мирних цілях. У 50-60-ті роки були створені перші реактивні двигуни, квантові генератори, міжконтинентальні балістичні установки. Стартувала ера освоєння космосу – перший політ здійснив Ю. А. Гагарін у 1961 році.

Дивіться також:  Процвітання — це... Значення, синоніми, приклади пропозицій

У провідних наукових центрах проводилися теоретичні та експериментальні дослідження з фізики. В електронній теорії взаємодії металів були створені нові напрями досліджень. Неоціненний внесок внесений вченими того періоду, які займалися розробками у сфері нелінійної оптики, що дозволило вивчити ступінь впливу зовнішніх умов на характер оптичних явищ, виходячи з інтенсивності світла.

На другу половину минулого століття припав період самого стрімкого розвитку науки і культури в СРСР. Біологи, хіміки, генетики, діяльність яких у довоєнний період переслідувалася, продовжили дослідження у важливих напрямках. П. Лук’яненко вивів перші сорти озимої пшениці, а М. Вольський виявив властивості живих істот поглинати азот із атмосфери. За труди в розробці теорій хромосомних мутацій Ленінську премію отримав академік Н. Дубінін.

Найважливішими досягненнями ознаменувався цей період і для радянської медицини. На новий рівень вийшло лікування серцево-судинних захворювань – були проведені перші успішні хірургічні операції на серці. У цей період створені перші ефективні препарати від туберкульозу, поліомієліту та інших небезпечних інфекцій.

Модель вітчизняної науки: загальні положення

Стрибок у науці і культурі СРСР, який стався за період існування цієї держави, складно переоцінити. У той же час організаційна сторона вітчизняної науки мала свої недоліки:

  • орієнтованість потужного наукового комплексу переважно на реалізацію програм по обороні, нарощування воєнної могутності держави;
  • відсутність технологій подвійних стандартів, які дозволили б використовувати досягнення оборонної промисловості в цивільних виробничих галузях;
  • децентралізація наукового співтовариства, роз’єднаність;
  • пріоритет великих спеціалізованих наукових установ в галузевих секторах науки, які вимагали використання величезної кількості ресурсів;
  • невідповідність фінансування науково-дослідних інститутів народно-господарських потреб в науково-технічних розробках;
  • державна форма власності науково-дослідних установ;
  • ізольованість від світового наукового співтовариства.

Періодом занепаду радянської науки прийнято вважати кінець 80-х років. З моменту прийняття постанови ЦК КПРС про переведення науково-дослідних інститутів на самостійне фінансування, яке було прийнято у 1987 році, почалася криза. Будь праці вчених визнавалися продуктом інтелектуальної діяльності і оплачувалися, як і будь-який інший товар. Наукове співтовариство перейшло до оплати науково-технічної продукції на договірних засадах, при цьому ніякої підтримки з боку держави не було. Радикального оновлення вимагало обладнання, приміщення, кадровий потенціал. В останні роки існування СРСР експерти відзначали, що стан технологічного базису народно-господарських галузей значно поступався західним країнам.

Висновок

Той прорив, якого досягла наука в період існування СРСР, можна назвати самим кардинальним за всю історію нашої країни. Після Жовтневої революції був визначений курс на формування наукового потенціалу держави, чого не змогли перешкодити ні сталінські п’ятирічки, ні роки репресій, ні голод, ні війна. Наука СРСР стала самостійною багатогалузевий сферою, відрізняючись від зарубіжної впевненим розвитком одночасно у всіх напрямках. Радянські дослідники намагалися йти в ногу з запитами влади і працювали на благо економіки країни.

Вчені ставили перед собою дві основні цілі завдання: вивести економіку на новий рівень і зміцнити обороноздатність країни. Кілька прожитих радянських десятиліть стали основоположними для історії науки сучасної Росії.

Безсумнівно, науково-технічного прогресу в СРСР сприяло бажання керівництва держави розвинути і примножити досягнення, відкрити нові винаходи, щоб скоротити відрив і перевершити зарубіжні країни. Для вирішення поставлених партією і урядом завдань потрібні величезні вкладення бюджетних коштів. Державна підтримка науково-дослідницькій галузі – одна з причин підйому науки в період СРСР.