Середньовічне поетична спадщина в чому стала фундаментом літератури більш пізнього часу. В ту епоху виникли також жанри, які відповідали способу життя, інтересам і рівню освіти того чи іншого стану. Крім релігійної, розвивалася в Середні століття й світська література. До неї належать лицарські романи, героїчний епос, лірика французьких трубадурів і німецьких мінезингерів. Це, на думку вчених, мало не останній вплив на всю західноєвропейську культуру.
Народження середньовічної поезії
Лицарські чесноти, крім романів, славилися в піснях, що виконуються лицарями-поетами. У Франції їх називали трубадурами (на півдні) і труверами (на півночі), а в Німеччині – миннезингерами. Це пом’якшувало грубі звичаї, що існували в ту епоху серед аристократії. Відомі твори багатьох середньовічних поетів: Кретьєна де Труа, Бертрана де Борна, Вальтера фон дер Фогельвейде та ін.
Перші трубадури з’явилися в Окситании приблизно в кінці XI століття. На їх творчість справила великий вплив арабська культура сусідній Андалусії. Слово trovador на староокситанском мовою означало «изобретающий, знаходить нове». Дійсно, перші поети самі складали пісні і музику до них, самі ж їх і виконували.
