Протягом 1649-1775 років в центральних і північно-східних регіонах України існувало козацьке військово-політичне об’єднання, яке увійшло в історію під назвами Військо Запорозьке, або Запорізька Січ. Козаки називали себе Козацькою державою, але це було явним перебільшенням.

Історія козацтва рясніє як подвигами, так і зрадою. Рідкісний гетьман не зраджував цареві, і кожен виправдовував свою зраду наклепом на Москву. Інститут гетьманства був скасований указом Катерини Другої. Завершився процес ліквідації гетьманства на Україні в 1764 році.

Історія запорізького козацтва

Образ запорозького козака у свідомості сучасника міцно пов’язаний з Тарасом Бульбою з однойменної повісті М.В. Гоголя. Мовляв, зібралися відважні хлопці, люто билися з ляхами і татарами за віру православну, за рідну землю. Насправді все було інакше.

Козацьке військо формувалося з маргінальних елементів. Люди різних національностей і станів, часто переслідувані владою, тікали на Січ. Основним заняттям січовиків були набіги на татарські та турецькі землі, а у вільний від військових кампаній час – полювання і рибальство.

Під час військових походів на турок і кримських татар козаки попутно звільняли з мусульманського рабства невільників – християн. Часто колишні невільники поповнювали лави рятівників.

Козаки не підпорядковувалися владі сусідніх держав, але охоче брали участь у військових кампаніях сусідів у якості найманців. Загони козаків служили в російських військах, воювали пліч з лицарями польського короля. Великі загони запорозьких козаків постійно утримував у своїх військах кримський хан.

Реєстрові козаки

Територіально Запорізька Січ входила до складу Речі Посполитої, але являла собою самостійну і вкрай агресивну, зі схильністю до анархії, організацію. В 1572 році польським королем Сигізмундом II Августом була зроблена спроба покласти край козацької вольниці. Був створений реєстр козаків, банальний список. Реєстрові козаки вважалися воїнами королівських військ, отримували платню, звільнялися від податків, підпорядковувалися коронному гетьману. До 1590 року кількість реєстрових козаків перевищила тисячу осіб. Кількість реєстрових було набагато більше.

Дивіться також:  Що таке фанфари: опеределение, використання, історія

В головах особливо честолюбних козаків зародилася думка про більш високий статус в ієрархії країни. Королю і сейму посипалися петиції з проханням присвоєння лицарських звань і привілеїв, якими користувалися потомствені шляхтичі.

Спроба вирішити питання дипломатичними методами не вдалася. Козаки вирішили отримати бажане силою зброї.

Епоха козацьких повстань

З кінця xvi до середини сімнадцятого століття в країні спалахують перманентні козацькі бунти, які охоче підтримують селяни. Вони в будь-який момент були готові палити помістя і родові замки, громити польських гнобителів.

Низка нескінченних повстань реєстрових козаків прокотилася по території України. Спалахували вони з інтервалом у кілька років, носили масовий характер, жорстоко придушувалися регулярними королівськими військами.

Повстання Хмельницького

Повстання під проводом Хмельницького виявилося успішним. Оголосивши на початку бунту, що козаки воюють не проти короля або Речі Посполитої, а проти «злих панів-шляхтичів, Богдан зумів повести за собою численне безправне і озлоблена селянство. Теза про те, що біди простого народу походять від засилля іновірців – католиків та іудеїв, надав повстання форму релігійного протистояння.

Завбачливий і хитрий Хмельницький заручився підтримкою кримського хана: залишив в Орді сина Тимоша, а натомість отримав загін у чотири тисячі кінних татар. Іслам Гірея теж було вигідно ослаблення польського королівства.

Те, що козацьке військо не могло здійснити протягом півстоліття, народні маси здійснили за кілька тижнів. Королівська влада на Україні зметена хвилею народного гніву. Річ Посполита лежала біля ніг повсталих селян і козаків.

Подальший хід повстання неспростовно доводить, що Хмельницький не боровся за незалежність України. Він хотів відвоювати у польського короля права козаків, аналогічні прав польської шляхти. Але Україна повстала проти польського правління, і почалася селянська революція. Хмельницькому нічого не залишалося, як стати лідером цього бунту.

Дивіться також:  Педадог Щетинін Михайло Петрович: біографія, фото

Присяга російському самодержцю

В 1649 році, розгромивши королівське військо під Зборовом, Хмельницький підписав з Річчю Посполитою договір, положення якого наділяли козацтво численними привілеями. Україна залишалася у складі Речі Посполитої, а селяни — кріпаками. По суті, підписанням цього документа він зрадив тих, хто здобув для нього перемогу.

Війна на Україні спалахнула з новою силою. Гетьман Хмельницький був змушений укласти союз з Російською імперією.

У 1654 році в Переяславі козацьке військо присягнуло російському цареві, визнавши його сувереном. Україна розділилася по Дніпру на дві ворожі частини: ліву російську і праву польську. До XVIII століття схильна до анархії і непередбачувана козача старшина створювала нескінченні проблеми царського уряду.

Гетьман Хмельницький не був вірним васалом, не раз порушував присягу. Розгорнулася боротьба за владу після смерті Богдана, низка зрад, нелояльність гетьманів Запорозького війська змусили Росію задуматися про ліквідацію гетьманства на Україні.

Перші обмеження

Після зради і втечі до Польщі Івана Виговського, який прийняв гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького гетьманом був проголошений Юрій, син Хмельницького. Тоді ж прийнято Переяславські статті 1659 р., за яким право контролю над козацьким гетьманством передавалося воєводам російського царя. Під влади гетьмана залишали тільки управління військами. Повноваження в інших сферах суспільного життя — адміністративні, судові та інші — передавалися царським чиновникам.

Це був початковий етап ліквідації гетьманства і елементів автономії на Україні.

Зрада гетьмана Мазепи

У процесі ліквідації українського гетьманства особлива заслуга належить Івану Мазепі. У 1687 році гетьман Мазепа і представники царської влади підписали Коломацький договір. Декларативно договір зберігав за козацькою вольницею всі даровані їм раніше привілеї. Одночасно з цим договір істотно обмежував повноваження гетьмана та козацтва. Відтепер без схвалення російського царя не можна було переобирати гетьмана і змінювати склад козацької старшини. На території Гетьманщини розміщують полк російських стрільців.

Дивіться також:  Милостивий — це? Тлумачення слова і синоніми

Після зради Мазепи і його втечі з загоном козаків у 1500 багнетів до шведському королю Карлу XII в 1708 році наступний гетьман В. Скоропадський був практично призначений Петром I. На полковницькі і вищі старшинські посади козацького війська стали призначати офіцерів з Росії. Процес ліквідації гетьманства на Україні набирав обертів.

Ліквідація гетьманства

У 1764 р. указом Катерини Другої відновлено Малоросійська колегія, створена Петром I у 1722 і скасована Петром II у 1728 році. Імператриця продовжувала зміцнювати вертикаль влади Російської держави і приводила адміністративний устрій окраїнних автономій до єдиного, відповідним нормам імперії загальному вигляду. Колегії делегувалися повноваження у справах Лівобережної і Слобідської України, а також контроль за місцевою адміністрацією. Очолив колегію генерал-губернатор П. Румянцев-Задунайський. Гетьман Розумовський відправлений у відставку, посада гетьмана була скасована.

Ліквідація гетьманства на Україні Катериною 2-й була завершена.

Ліквідація Запорізької Січі

1764 рік став роком ліквідації гетьманства на Україні.

Після перемоги у війні з Османською імперією і підписання мирного договору кримські татари перейшли під протекторат Росії. Загроза набігів з Кримського ханства ліквідована. Знаходиться в глибокому занепаді, що роздирається внутрішніми протиріччями річ Посполита також не представляла небезпеки для Росії.

Росія вже не потребувала запорозьких козаків для охорони південно-західних окраїн імперії. Запорізька Січ втратила своє військово-політичне значення.

Після руйнівного повстання Омеляна Пугачова, до якого приєдналися частина уральських і запорізьких козаків, у Катерини Другої були вагомі підстави розглядати запорізьких козаків як джерело потенційної небезпеки.

Маніфест «Про знищення Запорозької Січі і про причислення оной до Новоросійської губернії» підписаний Катериною II 4 серпня 1775 року.

Козачий офіцерський клас був включений до складу Імператорського російського дворянства. Рядові козаки, включаючи значну частину старих запорожців, були зведені до селянського статусу, більшість козаків переселили на Кубань і Дон.