Одна з найгучніших книг минулого століття «Американський психопат», випущена в 1991 році, одразу потрапила під увагу кінематографістів, але ніхто не наважувався взятися за її екранізацію. Роман Брета Істона Елліса про чиновника-маніяка з Уолл-стріт представляв собою уїдливий сатиричний опус, історію про моральному та емоційному банкрутство яппі, які вважали себе господарями світу, крутіше інших зірок шоу-бізнесу. Лише в 2000 році відбулася прем’єра трилера American Psycho («Американський психоз»), більш відомого під іншою назвою – «Американський психопат».
Сміливе кіно
В якості режисера виступила Мері Херрон, вона, як і в своєму дебютному «Я стріляла в Енді Уорхола», віддала перевагу неспішного стилю оповіді, підриваючи перебіг подій кривавими епізодами вбивств, в яких «білий комірець» перетворювався в демона смерті. В її інтерпретації картина вийшла натуральної кривавої одіссеєю, перенасиченої великою кількістю звірячих вбивств, в чомусь кумедних, а головне, що лякають, але зачаровують.
Фільм «Американський психоз», як і літературний оригінал, висловлює неприкритий цинізм до тенденцій 80-х, деколи виглядає як сюрреалістичний фільм жахів. Зараз сприймається «Американський психопат» точно так, як і в 2000-м. Це хоробре кіно на рубежі сатири, психологічного трилера і хоррора, а Бейл прекрасний, дивовижний і сміховинний в образі вбивці з вищого суспільства.
