Періодично на дільницях можна помітити споруди з цегли, будівельних блоків або інших матеріалів. При цьому важливо не тільки те, наскільки якісним вийшло підстава і які чинить держава стіни, від монтажу покрівельної конструкції теж багато залежить. Знання способів кріплення для крокв дозволяє отримати на виході міцну дах, яка прослужить довгий час. Головне — дотримуватися технологічні особливості різних покрівельних конструкцій, і тоді можна уникнути багатьох небажаних нюансів і наслідків.

Кроквяна система

Під цим визначенням можна вважати каркас даху будь-якого будинку, який приймає на себе вагу всього покрівельного матеріалу, рівномірно розподіляючи його по всій своїй поверхні. А адже він може досягати значення в 500 кг/м2!

Надійність всієї даху знаходиться в прямій залежності від трьох головних чинників:

  • Точність розрахунку – він важливий для правильного підбору кількості та перерізу опорних елементів.
  • Матеріал виготовлення.
  • Дотримання технології монтажу.

Знання і розуміння того, як саме кріпити крокви, дозволяє підвищити несучі якості всього каркаса і забезпечити необхідну міцність і надійність. Допущені помилки в системі кріплення крокв призводять до значних втрат властивостей покрівельної конструкції. Не можна також виключати і ймовірність деформації даху. Напевно, вже не варто згадувати про те, до чого в підсумку це все може призвести…

Каркас даху не просто так зветься кроквяної системою, оскільки тут елементи взаємопов’язані за допомогою кріпильних елементів. Що в результаті і надає всієї покрівельної конструкції необхідний ухил. Власне, завдяки цьому і досягається рівномірний розподіл всієї навантаження на несучі стіни будинку.

Складові покрівельної конструкції

Але власне, якими саме елементами представлена вся ця система? В її основі безліч складових, кожна з яких служить для виконання суто своєї мети:

  • мауерлат;
  • кроквяні ноги;
  • прогони;
  • стійки;
  • підкоси.

Будівництво будь-якого житлового будинку або споруди починається саме з зведення підстави. У даху теж є свій «фундамент», яким якраз і є мауерлат. Це масивний брус або балка, що мають перетин 150×150 мм або 200×200 мм, які укладаються вздовж несучих конструкцій будинку чи споруди (бані, літньої кухні і т. д.). Найчастіше кріплення дерев’яних крокв виробляється саме до нього. Завдяки такому основи навантаження розподіляється рівномірно, а сама конструкція захищена від перекидання.

Завдяки наявності кроквяних ніг утримується вага всієї покрівельної конструкції. Весь простір між ними зазвичай заповнюється теплоізоляційним матеріалом, а зверху укладається обрешітка.

Але що являють собою прогони? Це горизонтально орієнтовані бруси, які розташовуються уздовж покрівлі. Вони служать надійною опорою у системі кріплення крокв двосхилим даху. Всього їх два типи. Один з них — це коньковий (його локалізація припадає на верхню частину даху для утримання крокв). Інша різновидність – це бічний прогін, який кріпиться до центру кроквяних ніг.

Стійки – це додаткові опорні елементи для підтримки конька і крокв, які частково сприймають навантаження всієї покрівельної конструкції.

Що до підкосів, то в цьому випадку мова йде про похилих брусах, які підпирають крокви і тим самим сприяють збільшенню міцності, а також жорсткості всієї споруди.

Однак конструкція всієї покрівельної конструкції буде неповною відсутність у деяких додаткових і в той же час обов’язкових складових. Це можна зрозуміти по фото кріплень крокв. І без цих елементів неможливо закінчити будівництво даху, адже кожен з них виконує своє призначення.

Обрешітка

У чому полягає основне завдання даху будь-якого будинку? Правильно – забезпечити захист всіх його мешканців від різного роду погодних умов. Виходячи з російського клімату, дах сприймає навантаження наступного характеру:

  • дощ;
  • вітер;
  • вплив пекучого сонця;
  • вага снігу і льоду.

Від того, наскільки якісно і надійно зроблений дах, буде залежати комфорт домочадців і термін експлуатації будівлі. При цьому не варто скидати з рахунків і естетичну складову, адже покрівля — це прикраса будь-якого будинку, будь-якому власникові хочеться, щоб він був красивим. Причому не на заздрість сусідам, а для власного задоволення.

Знати способи кріплення для крокв важливо, але далеко не останню роль при цьому відіграє обрешітка. Після того, як буде поставлено каркас, що складається з крокв, саме час зайнятися іншим, не менш важливим етапом – створенням згаданої конструкції. Решетування може бути двох типів:

  • розрідженої;
  • суцільний.

Розріджене решетування характеризується рідким кроком розташування елементів. Така конструкція ідеально підходить для формування покрівлі з шиферу, керамічною або металевою черепиці.

Суцільна конструкція формується з дощок з кроком не більше 10 мм або фанери. Це оптимальний вибір у тих випадках, коли дах планується покрити м’якою черепицею, плоским шифером чи рулонним матеріалом. До того ж це обов’язкова умова щодо складних місць – висновок димохідної труби, місця перетину скатів, уздовж карниза покрівлі.

Дивіться також:  Як самостійно вмонтувати акваріум в стіну: покрокові поради та рекомендації

Ригель

Це досить об’ємний термін, оскільки у цього елемента є багато функцій. Він навіть робиться з різних матеріалів, в залежності від характеру застосування. Але щодо даху у нього певне завдання. І в кріпленні для крокв цей елемент також грає не останню роль. Ригель – це горизонтальний брус, що зв’язує між собою крокви, який дозволяє запобігти розпирання даху. Його роль полягає в рівномірному розподілі навантаження від кроквяної системи.

Існує кілька варіантів кріплення ригеля до стропильному каркасу, де використовуються різні кріпильні елементи:

  • болти з гайками;
  • шпильки з шайбами;
  • спеціальне кріплення;
  • цвяхи;
  • комбінований варіант, коли одночасно віддається перевагу декільком різновидам кріплення.

Крім того, саме кріплення може бути з врізкою або накладними.

Спеціальні накладки

У процесі створення каркасу даху іноді виникає необхідність в подовженні кроквяних ніг. І крім розуміння того, як з’єднуються вузли кріплення крокв каркасу даху, варто знати особливості подовження крокв.

Для цього є три варіанти розвитку подій, залежно від використовуваного матеріалу:

  • Бруси або колоди – нарощування проходить з використанням косого прируба в місці з’єднання. Щоб уникнути поворотів обох скріплюються елементів, обидві частини фіксуються болтом.
  • Попарне зрощення дощок – у цьому випадку дошки попередньо складаються внапуск, після чого вони фіксуються цвяхами.
  • Одинарна планка – тут переважно використовується лобової упор. Тобто торцеві частини дощок стикуються між собою з використанням металевих або дерев’яних накладок.

В останньому випадку кріплення крокв двосхилим даху іноді включає косою прируб в силу недостатньої товщини матеріалу. Що до кількості накладок, то можна скористатися однією або двома з обох сторін, в залежності від конкретної ситуації.

Матеріал для крокв

З основними елементами даху тепер все більш-менш зрозуміло, але з чого робляться кроквяні ноги (крокви)? Адже це найважливіша частина будь-якого даху. І обійтися без них ніяк не вийде. Зазвичай для їх виготовлення використовується деревина хвойних порід:

  • смерека;
  • модрина;
  • сосна.

При цьому матеріал попередньо добре просушується до рівня вологості не більше 25 %. Однак конструкція з натурального дерева володіє одним істотним недоліком – з плином часу крокви деформуються. Щоб уникнути цього в системі кріплення крокв до балок (наприклад) передбачені металеві елементи.

Але і в цьому випадку не все так однозначно. Так, метал забезпечує всієї покрівельної конструкції бажану жорсткість. Однак, з іншого боку, знижується термін служби дерев’яних елементів. На металевих поверхнях і опорах з’являється конденсат, з-за якого деревина починає гнити і псуватися.

З цієї причини покрівельна конструкція повністю робиться з дерева. Для усунення цього недоліку слід подбати про те, щоб дерево не стосувалося металу. Це можливо при використанні водозберігаючих коштів або як варіант – плівкової ізоляції.

У промислових масштабах при будівництві будівель і споруд віддається перевага металевих кроквах, для виготовлення яких використовується металопрокат:

  • двотавр;
  • тавр;
  • куток для кріплення крокв;
  • швелер.

На відміну від дерев’яної конструкції, така споруда відрізняється більш компактними розмірами. Однак і тут є недолік – тепло утримується гірше, а тому потрібне використання якісного утеплювача, а то й зовсім у великій кількості.

Різновиди крокв

Перш ніж перейти до розбору способів кріплення крокв, познайомимося з цими основними елементами всієї покрівельної конструкції. Вони можуть бути трьох типів:

  • наслонними;
  • висячими;
  • ковзаючими.

Наслонні крокви представляють собою елементи, що володіють двома точками опори. Одна з них припадає на коньковий прогін, а інша – мауерлат. Такий варіант кріплення крокв актуальне в тому випадку, коли всередині будинку розташовується одна несуча стіна або їх кілька. І до них можна «наслонить» кроквяні ноги. Також у цьому випадку ставляться додаткові вертикальні опори (стійкі), що дозволяє зняти частину навантаження з крокв.

Висячими кроквами називаються елементи лише з однією точкою опори, яка розташована на тому місці, де вони кріпляться до мауерлату або стіні. Даний каркас сприймає вплив на вигин і розпирання, і з цієї причини виникає необхідність посилення цієї конструкції. Це досягається шляхом застосування горизонтальних елементів (ригелі, затягування, перейми). Висяча система кріплення крокв до стіни будинку актуальна в тих випадках, коли створюється мансарда або довжина прольотів становить 8-12 метрів, а наявність додаткових опор в проекті не передбачено.

Ковзні крокви знаходять широке застосування в будівництві будинків з бруса або колод. За свідченнями досвідчених будівельників, дерев’яні споруди дають усадку протягом наступних 5-6 років після їх складання. При цьому протягом перших 12 місяців експлуатації будинок втрачає до 15 % своєї висоти. У зв’язку з цим, якщо оснастити такі будинки жорстким кріпленням, дах з часом перекосить і її доведеться переробляти. У ковзної системі передбачено кріплення за типом повзунка, відповідно, можна уникнути деформації даху – вона буде підлаштовуватися під усадку будівлі.

Дивіться також:  Хвороби цикламенів: назви, опис і способи лікування

Односхилий дах

Все, що було описано вище, переважно відноситься до двухскатным дахах, але ж в приватному житловому будівництві існує й інший варіант – односхила покрівельна конструкція. Однак такий варіант не знаходить широкого застосування, оскільки в більшості випадків перевагу схиляється на користь трикутної покрівлі. Тим не менше для будівель господарського призначення це оптимальний варіант в плані вкладень.

Тим, хто вже знайомий з особливостями двосхилим даху, зрозуміти суть кріплення крокв односхилого даху не складе труднощів, оскільки тут в основному фігурують ті ж самі елементи:

  • Мауерлат – як ми пам’ятаємо, це свого роду «фундамент», який закріплюється на верхній частині зовнішніх несучих стін і приймає на себе навантаження від покрівлі. У будинках з бруса або колод такого елемента просто немає, оскільки його роль відводиться верхнім вінцях зрубу. Біля будівель, що споруджуються з цегли або газосилікату, по верхньому краю формується бетонна стяжка, для чого потрібно створення опалубки.
  • Кроквяні ноги – це рівні бруски перетином 50×150 мм або 100×150 мм, які спираються на стіни, утворюючи скат. Крок між ними зазвичай становить від 600 до 1200 мм. Розташовувати ноги дуже рідко або часто небажано: у першому випадку конструкція може не витримати ваги покрівлі, тоді як у другому – буде важкою.
  • Підкіс – додатковий елемент каркаса, службовець в якості опори кроквяних ніг. До них він кріпиться під кутом і дозволяє запобігти їх прогин. Вони також виготовляються з дерева і мають перетин 50×150 мм
  • Стійка – ще один додатковий вертикальний опорний елемент кріплення для крокв, у якого одна сторона припадає на несучу перегородку, а інша підпирає крокви. Тим самим вага всієї покрівельної конструкції переноситься на фундамент будівлі. Крок між ними зазвичай становить 1,2-1,5 м. Більша ж відстань не дозволить забезпечити необхідний рівень підтримки.
  • Лежень — по суті той же самий мауерлат (з того ж матеріалу), але з тією різницею, що закріплюється на внутрішніх опорних перегородках будинку.
  • Сутичка – дошка, розташована горизонтально і з’єднує дві стійки, що запобігає їх розпирання.
  • Кобилки – в них виникає необхідність в тому випадку, коли довжини кроквяних ніг не вистачає для облаштування звису даху. Зазвичай це дошки з меншим перетином, ніж самі ноги. При цьому від стіни до кінця кобилки має бути не менше 400 мм

На відміну від двосхилим даху, кріплення односхилим кроквяної системи – це спрощена різновид, яка володіє своїми перевагами. І насамперед, це мала вага, для чого не потрібно підсилювати фундамент.

По-друге, це доступність матеріалу – в основному використовується деревина, яка коштує не так дорого. Ну і нарешті, сам монтаж не вимагає особливих зусиль – його неважко виконати самостійно, було б бажання.

Сполучні вузли

Своєю нижньою частиною кроквяні ноги спираються на несучі стіни. Причому це можна виконати різними способами:

  • через мауерлат;
  • з’єднання з балками перекриттів;
  • кріплення до коника;
  • з’єднання стропил між собою.

У разі монтажу висячих крокв варто враховувати важливий момент – при жорсткому з’єднанні верхніх частин ніг виявляється горизонтальна розпірна навантаження не стіни будинку. Для гасіння цього тиску використовують затягування з бруса або дошки. В цьому випадку з’єднання стіни будівлі відбувається з безраспорным трикутником.

Але замість затяжок припустимі і інші варіанти – як непоганий альтернативи виступають балки перекриттів, укладені в перпендикулярному напрямку до стін. Такий вузол кріплення крокв (при відсутності мауерлата) актуальний у випадку зведення легких мансард. Але тільки за умови, що стіни здатні витримати точкове навантаження.

Наприклад, з’єднання кроквяних ніг з цегляною стіною в обов’язковому порядку включає монтаж мауерлата. Це обумовлено тим, що стіни, покладені штучним будівельним матеріалом, не розраховані на точкові навантаження.

Для створення покрівельного звису необхідний вихід балок за площину стін на 500 мм (не менше!). Самі кроквяні ноги, які закріплюються на краях балки, теж повинні виступати за межі стін.

Фіксація крокв на мауерлаті

Такий спосіб кріплення кроквяних ніг використовується в більшості випадків. Адже саме він дозволяє рівномірно розподілити вагу покрівельної конструкції на стіни і фундамент будівлі. У свою чергу, самі крокви можуть кріпитися до «фундаменту» різними способами кріплення:

  • жорстким;
  • ковзаючим.

У разі жорсткого з’єднання повністю виключається ймовірність зсувів, вигинів, а також поворотів між сполучуваними елементами всієї конструкції. Це досягається за допомогою наступних способів фіксації:

  • використання металевих куточків для кріплення крокв;
  • формування запила на кроквяної ноги.
Дивіться також:  Поличка для спецій своїми руками: варіанти дизайну, покроковий опис процесу виготовлення

У першому випадку потрібна наявність опорного бруса. Сама нога впирається по лінії тиску, після чого закріплюється металевим кріпильним елементом щоб уникнути поперечного зсуву.

Другим варіантом віддається більша перевага. Тут передбачено використання цвяхів, які входять під кутом у напрямку один до одного (всередині мауерлата вони схрещуються). Третій цвях забивається в нижню частину кроквяної ноги вертикально. І той, і інший варіант вимагає додаткового кріплення дротом, катанками, анкерами.

Ковзне або шарнірне кріплення крокв до бруса забезпечує кроквяних ніг невелике зміщення відносно мауерлата в допустимих значеннях. Тут теж використовується кілька способів фіксації:

  • Запив ніг з використанням скоби для їх кріплення.
  • Вбитий вертикально цвях або два бічних під кутом.
  • Використання кріплення «санчата».

А як ми тепер знаємо, змінна фіксація крокв є обов’язковою складовою по відношенню до дерев’яних будівель. І в результаті усадки будинку деформація покрівельної конструкції виключається. Що стосується інших елементів покрівлі, то їх монтаж проводиться за стандартною технологією.

Кріплення крокв до балок

Тут також можна розглядати кілька варіантів, які допустимо використовувати самостійно або в комбінації:

  • зуб з упором;
  • зуб з шипом;
  • упор в кінець балки.

Кількість формування зубів визначається кутом нахилу стропил. При цьому все навантаження ефективним чином передається від одного елемента системи іншому.

Кріплення крокв до балок з вирубкою і одинарним зубом знаходить застосування при куті нахилу схилу, що дорівнює 35°. При цьому в посадкової п’яті кроквяної ноги робиться зуб з шипом, а в балці вирізається врубка з гніздом для шипа. Його глибина при цьому не повинна перевищувати третини товщини балки. Що стосується самої врубки, то її слід робити на відстані 250-350 мм від краю балки, яка виходить за межі стін будинку. Завдяки наявності шипа виключається бічний зсув кроквяних ніг.

Крім цього з’єднання кроквяних ніг з балкою можна виконати з використанням болтового з’єднання або болта з хомутом.

Кріплення крокв до коника

Даний спосіб з’єднання кроквяних ніг також володіє своїми особливостями. Найпоширеніші способи кріплення:

  • з’єднання встик;
  • кріплення через прогін (коньковий брус);
  • метод внапуск;
  • кріплення до конька.

З’єднання ніг між собою встик являє собою найпростіший і надійний спосіб монтажу. При цьому верхній край кожної з крокв зрізається під певним кутом, у залежності від величини нахилу ската. Після цього протилежні дошки з’єднуються місцями зрізу за допомогою цвяхів (як мінімум по 2 шт. розміром 150 мм і більше).

Крім того, таке з’єднання можна додатково зміцнити металевими або дерев’яними накладками. Вироби з дерева фіксуються цвяхами з обох сторін крокв по утворився «шву». Щодо металевих накладок краще використовувати болти.

Метод кріплення крокв до стіни внапуск ще більш простий в реалізації, оскільки немає необхідності що-небудь зрізати. Кроквяні дошки з’єднують один з одним, розташувавши бічні поверхні внапуск. Сама фіксація виконується шпильками з шайбами або за допомогою болтів.

За виконанням з’єднання через сам коник нагадує метод встик, але тут є невелика різниця. Верхня частина крокв також зрізається під певним кутом, однак з’єднуються вони не один з одним, а кріпляться до коньковому брусу.

Кріпильна фурнітура для з’єднання стропил

У продажу реалізовано безліч кріпильних елементів, з допомогою яких можна створити покрівельний каркас. Причому практично всі вони виготовлені з одного матеріалу – металу.

Найбільш затребуваними кріпленнями для кріплення крокв до будинку можна вважати наступні різновиди:

  • Кронштейни. Ці елементи виробляються з оцинкований металу (2 мм). Кріпляться вони за допомогою анкерних болтів, цвяхів, шурупів.
  • Куточки. Дозволяють підсилити кріплення крокв, роблять з’єднання міцним і сприяють підвищенню несучої здатності всієї покрівельної конструкції. Інше достоїнство куточків в тому, що немає необхідності порушувати цілісність елементів каркаса. Самі металеві вироби кріпляться ершеными цвяхами або шурупами.
  • Перфорована стрічка. Ще один варіант, за допомогою якого конструкції надається необхідна міцність і жорсткість.
  • Кріплення LK. Нагадують кронштейни. Всього проводиться кількох типів, залежно від розмірності. Це дозволяє підібрати їх до будь-якої товщини бруска або дошки. Кріплення здійснюється цвяхами або шурупами.
  • «Санчата» – ідеальний спосіб кріплення крокв для дерев’яного будинку, який дає усадку. Завдяки цьому рішенню можна уникнути деформації даху.
  • Перфоровані металеві пластини. Це найпростіший варіант серед інших існуючих. У цього кріплення маса переваг, за рахунок чого він користується просто величезною популярністю не тільки в приватному житловому будівництві, але і в інших сферах будівництва.

Крім цього, знаходять широке застосування й інші різновиди – болти з гайками, саморізи, стяжки з дроту.