Прийняття рішень для менеджера є постійною і досить відповідальною роботою. Вона виконується буквально при всіх діях керівників будь-якого рівня, допомагаючи формулювати постановку цілей і приводячи до їх досягнення.

Прийняття рішення стосується не тільки менеджера. Торкається воно і співробітників організації, а часом і весь колектив. Саме тому для досягнення успіху так важливо розуміти природу і суть таких дій, що і дозволить досягти успіху в галузі управління.

Для того щоб прийняте рішення було максимально ефективним, менеджеру слід враховувати цілий ряд факторів. Зробити це дозволить використання цільових міжфункціональних команд, члени яких повинні бути відібрані з різних рівнів і підрозділів організації.

Колективні методи прийняття рішення є найбільш ефективним способом розумової діяльності. Адже їх використання дозволяє з упевненістю говорити про максимальної об’єктивності отриманої експертної оцінки. Відбувається це завдяки залученню представницького і широкого кола фахівців.

Переваги групових рішень

Розглянемо переваги і недоліки колективних методів. Їх перевагами є наступні:

  • Отримання більш повної інформації. При залученні в процес прийняття рішень групи можна спостерігати різноманітність точок зору на основі досвіду, отриманого кожним з вхідних в неї фахівців. Подібне стає неможливим для однієї людини.
  • Розробка безлічі варіантів. У зв’язку з використанням групою великої кількості інформації обговоренню підлягає безліч точок зору. Подібна перевага колективних методів прийняття рішень особливо очевидно в тих випадках, коли команда збирається з представників різних спеціальностей. Множинність пропозицій і думок, як правило, призводить до появи більшої кількості корисних варіантів, ніж у випадку роботи кожного окремого співробітника.
  • Максимальна ймовірність схвалення рішень колективом. Нерідко трапляється так, що компанія не досягає стоїть перед нею мети. Відбувається це із-за незгоди співробітників виконувати доведені до їх відома рішення. Якщо ж у його прийняття буде приймати участь безпосередній виконавець, то в подальшому він неодмінно приступить до його реалізації і доб’ється, щоб це ж саме робили і його колеги.
  • Велика законність. Колективні методи прийняття рішення узгоджуються з демократичними ідеалами суспільства. Саме тому думку, висловлену групою, багатьма людьми сприймається як володіє більш законною силою. Рішення, прийняте одноосібно, та до того ж людиною, яка має повну владу, нерідко сприймається як деспотичне і диктаторське.
  • Недоліки групових методів

    Що можна віднести до мінусів колективної роботи? Серед них:

  • Істотний витрата часу. Неможливо швидко зібрати групу. Потрібен час і для вироблення командою співробітників єдиного варіанта рішення. Подібного недоліку позбавлені дії однієї людини.
  • Влада меншості. Члени сформованої групи ніколи не будуть володіти однаковим становищем. Відрізнятися один від одного вони будуть своїм статусом в організації, досвідом роботи, знанням проблеми, здатністю висловлювати власну думку та ідеї, а також особистої упевненістю. Подібний вплив неодмінно призведе до того, що один або кілька членів групи почнуть користуватися своєю перевагою і будуть «притискати» інших. В результаті панівну меншість здатне вплинути на прийняття остаточного варіанту.
  • Тиск групи. В процесі прийняття рішень більшість членів команди хочуть бути «як всі». Відбувається це під впливом сформованої команди. Подібне призводить до виникнення явища, яке називається шаблонним або груповим мисленням. В цьому випадку людина або зовсім не має власної думки, або відмовляється від нього на догоду думки більшості. Шаблонне мислення є своєрідною формою підпорядкування. При її присутності члени команди відмовляються від непопулярних або нестандартних точок зору тільки заради того, щоб створити видимість згоди з більшістю. Все це негативно впливає на ефективність групових рішень.
  • Відсутність чіткого розподілу відповідальності. За прийняте рішення у відповіді всі члени групи. Але з кого при цьому запитати за кінцевий результат? При прийнятті одноосібного рішення відповідь на це питання очевидна. А ось за результати роботи групи не відповідає ніхто.
  • Підбір команди

    На першому етапі використання колективних методів прийняття рішень в менеджменті необхідно створити робочу команду. Як правило, вона являє собою тимчасовий колектив, до якого входять як керівники, так і виконавці. Така команда — це цільове об’єднання працівників, яке виходить за межі організаційної структури компанії.

    Серед відмінних характеристик групи, створюваної для прийняття управлінського рішення, можна виділити наступні:

    Дивіться також:  Упаковка кондитерських виробів: види, вимоги, виробництво
  • Поділ лідерства між членами.
  • Наявність додаткових умінь і навичок.
  • Присутність особистої і взаємної відповідальності.
  • Створення продукту, здатного забезпечити синергічний ефект.
  • Оцінка ефективності діяльності по кінцевому результату.
  • Спільне прийняття і виконання рішень.
  • Командні ролі

    Згідно теорії Р. Белбина, в кожній групі, створеній для прийняття оптимального управлінського рішення, найбільш ефективна колективна робота можлива за умови виконання її членами наступних дев’яти ролей:

  • Генератор ідей. Це людина, в завдання якого входить висунення нових стратегій. При цьому даному члену команди потрібно приділяти основну увагу тільки головних проблем, які належить вирішити групі. Генератор ідей має бути серйозно мислячою людиною, індивідуалістом, і при цьому відкритим до сприйняття свіжих ідей.
  • Дослідник ресурсів. Цей член групи повинен виявити нові ідеї та розробки, які мають місце за межами команди, і повідомити про них. За своїм характером такий чоловік повинен бути екстравертом, зацікавленим, допитливим і комунікабельним.
  • Координатор. Цей член групи — неодмінно впевнений у собі і зріла людина, що володіє якостями керівника. У його завдання входить визначення загальних цілей. Очоливши процес прийняття рішення, координатор повинен вміло делегувати повноваження.
  • Мотиватор. Це динамічний і стимулюючий інших осіб. Під час роботи в команді він не повинен втрачати самовладання навіть при виникненні самої важкої ситуації. Мотиватору необхідно володіти мужністю і натиском, що і дозволить групі успішно долати перешкоди, що виникають.
  • Критик. У завдання цього члена команди входить аналіз проблем з прагматичної точки зору. Критик оцінює пропозиції та ідеї таким чином, щоб направити команду на прийняття збалансованого рішення. Цій людині, що грає в команді роль скептика, необхідно володіти здоровим глуздом, розсудливістю і обачністю.
  • Робоча бджілка. У завдання цього члена команди входить перетворення концепцій і планів практичні процедури. При цьому робочої бджілці необхідно регулярно і ефективно виконувати усі прийняті на себе зобов’язання. Така людина має бути чутливий, м’який і соціально орієнтований. Йому просто необхідно бути хорошим дипломатом і адекватно реагувати на різні ситуації і дії людей, а також брати активну участь у формуванні духу команди.
  • Опора групи. Людині, що грає цю роль, належить підтримувати команду і надавати їй допомогу в найскладніших ситуаціях, сприяючи створенню гарного настрою. В групі йому відведена роль дипломата. За своїм характером він повинен бути спокійним і впевненим у собі, а також тримає під контролем власну поведінку.
  • Спеціаліст. Цьому члену команди необхідно перетворювати плани в реальність. Така людина має бути прихильником досягнень високих стандартів у своїй професійній області, а також володіти рідкісними навичками і знаннями.
  • Завершальний. Цьому члену команди важливо підтримувати серед її членів наполегливість, рятувати їх від помилок, пов’язаних не тільки з діяльністю, але і з бездіяльністю. За своїм характером йому важливо бути наполегливою, сумлінною і старанною.
  • Перейдемо до розгляду конкретних методів колективного прийняття рішення.

    Мозковий штурм

    Вважається, що даний метод був придуманий стародавніми вікінгами. Сталося це під час плавання, коли їх судно потрапило у важку ситуацію. Тоді капітан зібрав на палубі всю команду. Кожен з її членів по черзі пропонував власне рішення виходу з проблеми. Причому першими, хто висловлював свою думку, були юнги, а останнім виступав капітан. Застосування такого порядку дозволяло виключити вплив авторитету старших членів команди на думку молодших. Але остаточне прийняття рішення залишалося все ж за капітаном.

    Для методу мозкової атаки характерно лавиноподібне висунення нових ідей без здійснення їх критичної оцінки. Відбувається даний процес до появи оптимального рішення. У завдання такого методу входить розробка максимальної кількості варіантів, що дозволяють знайти вихід з невизначеної ситуації.

    Існує поширена думка про те, що мозковий штурм являє собою якесь неформальне зібрання, на якому співробітники висловлюють з приводу існуючої проблеми все те, що їм приходить в голову. З одного боку, це дійсно так. Але так як мозкова атака є в першу чергу методом, що дозволяє прийти до вирішення проблеми, то вона володіє своєю технологією, а також має певні правила та етапи. Їх дотримання дозволяє значно підвищити ефективність даного способу і виробити найбільш ефективне і якісне рішення.

    Дивіться також:  Як отримувати посилки на пошті: способи та інструкції

    Проведення мозкового штурму включає в себе шість етапів. Перший з них є підготовчим. Він необхідний для підбору людей і розподілу їх ролей. Тоді ж вибирається ведучий.

    Який принцип формування групи? Все буде залежати від поставленої задачі. Наприклад, можлива участь всього відділу, якого стосується той чи інший питання. Але якщо підійти до цього етапу з усією відповідальністю, то слід включити в групу тих співробітників організації, яким за своїм посадовим обов’язкам доводиться стикатися з виниклою проблемою.

    Одним з прикладів мозкового штурму може послужити рішення задачі розробки ідеї рекламної кампанії, замовленої виробником дитячого харчування. В цьому випадку для обговорення питання необхідно запросити дизайнерів і креативників, а також керівника відділу. Для участі в команді знадобляться і співробітники рекламного агентства, у яких є маленькі діти. Такі працівники самі, цілком ймовірно, купують цей продукт, і їх ідеї можуть послужити основою для розробки остаточного варіанту.

    Другий етап методу мозкового штурму передбачає постановку цілей і завдань, які і стали причиною проведення даного заходу. Тут важливо докладно і дохідливо роз’яснити кожному з членів команди суть наявної проблеми. Це дозволить мінімізувати можливе непорозуміння. Команді необхідно надати як можна більше вихідних даних. Подібну дію і стане основним поштовхом до початку обговорення.

    На третьому етапі використання методу проводиться розминка. Вона потрібна мізках так само, як і м’язам. До початку самого обговорення група повинна «розгойдатися». Заводієм при цьому виступає ведучий. Для розминки мозку підійде будь-яка групова гра. Усього кілька хвилин, і учасники будуть налаштовані на правильний лад.

    Наступний етап є найважливішим. Він передбачає собою безперервну і активну генерацію ідей. Від цього етапу залежить ефективність кінцевого результату. При цьому можливе висунення будь-яких ідей – фантастичних, абсурдних і навіть нереальних. Найважливішим є саме безперервність самого процесу. Методи отримання інформації при цьому можуть бути самими різними. Це і усні висловлювання, які вимагають фіксації однією людиною на папері, і написання ідей кожним з учасників, які в подальшому і будуть підлягати розгляду.

    На п’ятому етапі мозкового штурму всі ідеї ранжуються і оцінюються. В їх класифікації беруть участь всі члени групи, або тільки ведучий. В ідеалі це повинна робити окрема команда співробітників. Однак подібна умова для застосування методу не є обов’язковим. Після розгляду всіх пропозицій найслабші з них відсіваються. У результаті залишаються кращі варіанти. Їх кількість залежить від продуктивності проведеного заходу.

    На заключному етапі результати мозкового штурму виносяться на загальне обговорення. В цей час групі доведеться перемкнутися з польоту фантазії на раціональне мислення. Саме тому проводити подібну роботу рекомендується через кілька днів після проведення заходу.

    Різновиди мозкового штурму

    Дана методика може застосовуватися з використанням різних способів проведення заходів. Розглянемо найбільш цікаві з них:

  • Відіграш ролей. Суть цього методу полягає в тому, що кожен з учасників групи повинен приміряти на себе той чи інший образ. Це і дозволяє йому максимально точно відчути певну ситуацію. Виходячи з позиції ролі співробітник організації описує ті відчуття, ідеї і думки, які прийшли до нього в голову. Головне при цьому — максимально розслабитись, для чого можна навіть переодягнутися в своїх героїв. Прикладом мозкового штурму цього виду може служити виконання завдання щодо створення упаковки продукту. При цьому учасники команди повинні зіграти ролі покупців супермаркету.
  • «120 кімнат». Цей метод дозволяє в досить нетривалі терміни згенерувати сто двадцять креативних ідей. Для цього учасники групи повинні представити перед собою будинок. У ньому є 120 порожніх кімнат. Завдання команди – увійти в кожну з них, відчути атмосферу і наповнити приміщення новою ідеєю.
  • Зворотний метод. Основним завданням при проведенні даного заходу є пошук найбільш невдалих рішень з їх перетворенням у найбільш прийнятні.
  • Метод Делфі

    Цей спосіб прийняття колективних рішень був розроблений у США в 50-ті – 60-ті роки ХХ століття. Основна його задача полягала в прогнозуванні впливу тих наукових розробок, які мав намір здійснити в майбутньому, на методику проведення військових дій. Розроблявся даний спосіб в американському стратегічному центрі RAND.

    Дивіться також:  Багатофакторний аналіз: види, приклади, методи проведення аналізу, призначення і результати

    На сьогоднішній день він вважається одним з методів прогнозування і планування, що стає можливим при проведенні експертної оцінки. Основною його особливістю є багаторівневість, анонімність, а також заочность. Базова передумова для створення цього способу полягає в ідеї того, що узагальнення і належна обробка індивідуальних оцінок великої кількості експертів з приводу тієї чи іншої ситуації дозволить отримати думка, що володіє максимумом вірогідності і надійності.

    Суть методу Дельфі полягає в знаходженні шляхів визначення найбільш оптимального вирішення проблеми. Як це відбувається? Процедура здійснюється при використанні мозкового штурму, анкет-опитувальників та інтерв’ю. В його основі лежить думка про те, що створена команда незалежних експертів набагато краще оцінить і передбачить результат, ніж структурована група звичайних людей. Причому команда фахівців в цьому випадку може бути підібрана таким чином, щоб її учасники не знали один про одного. Це дозволяє виключити зіткнення різних думок.

    Участь у Дельфийском методі беруть дві групи. Перша з них складається з експертів, які висловлюють свою точку зору на наявну проблему. Друга група представлена аналітиками. Вони необхідні для приведення думки експертів до одного спільного знаменника.

    Сам же метод включає в себе кілька етапів:

  • На першому з них здійснюється підбір членів експертної групи. Як правило, це 20 осіб.
  • На другому етапі проводиться постановка проблеми. Експерти, отримуючи основне питання, розбивають його на кілька дрібних. У завдання аналітиків на цьому етапі входить складання анкети-опитувальника. Далі вона надається експертам, які і пропонують свої способи виходу із ситуації, а також вивчають наявність ресурсів і актуальність представлених шляхів рішення поставленої задачі. Аналітики розглядають думки експертів і прагнуть максимально зблизити їх. Подібні кроки повторюються знову і знову до тих пір, поки не буде вироблено єдину думку.
  • Третій етап є аналітичним. Тут знову проводиться перевірка узгодженості думок експертів, аналізуються отримані висновки, відбувається розробка остаточних рекомендацій.
  • Таким чином, даний спосіб являє собою метод анкетування, процедура якого є багаторівневою. Після кожного туру отримані дані допрацьовуються аналітиками, а результати цієї роботи повідомляються експертам із зазначенням виставлених оцінок.

    На першому етапі методу анкетування учасники команди не аргументують свої резюме. У другому турі подібне вже присутня, якщо експерт не змінить свою оцінку.

    Морфологічний метод

    Процес прийняття рішень при використанні даного способу полягає в розкладанні наявної проблеми на складові її компоненти. Після цього слід їх розбивка на методи реалізації. Далі проводиться робота по складанню всіляких варіантів поєднань. Для найбільш перспективних з них формується проект.

    Метод аналогій

    Суть цього способу прийняття колективних рішень полягає в спробі усунення наявної проблеми з допомогою ідей, які мають місце в інших галузях науки і життя.

    Протягом певного проміжку часу цей метод вибору альтернатив приймався настільки успішно, що став основою для зародження нової науки – синектики. Етапи застосування цього способу полягають у наступному:

    • Виокремлення причини труднощів.
    • Граничний її вираженні, сприйнятому фахівцями інших областей.
    • Описі мети і об’єктивних обмежень.
    • Виділення області науки або життя, де можуть бути присутні близькі рішення.
    • Підборі команди фахівців з обраної сфери діяльності.
    • Організації і проведенні мозкового штурму.
    • Інтерпретації отриманих варіантів рішень.
    • Виборі найбільш ефективних і реалізованих пропозицій.

    Метод експертних оцінок

    Деякі управлінські рішення повинні бути прийняті в області прогнозування і планування економічного розвитку організації. Здійснення цих завдань є складним багатоступеневим процесом. Він передбачає вирішення широкого кола науково-технічних і соціально-економічних проблем. При цьому знаходять своє застосування різні методи прогнозування та планування. Найбільш поширені з них інтуїтивні способи, які базуються на використанні логічного мислення.

    У їх число входить метод експертних оцінок. Укладений він застосуванні інтуїтивно-логічного мислення фахівця. При цьому вона поєднується з кількісними способами оцінки, а також обробки отриманих результатів. В основі прогнозу при використанні даного методу лежить думка колективу фахівців, що володіють професійним, практичним і науковим досвідом.