«У полі танки гуркотіли» – народна пісня-переробка часів Великої Вітчизняної війни в численних інтерпретаціях розповідає про загиблих героїв-танкістів. Під залпи баштових знарядь» їх проводжали в останню путь. Чи не проводжали: рук не вистачало, війна йшла про живих би не забути. Що вже говорити про залозі – місця боїв густо политі кров’ю, засипані залишками артзнарядь, вантажівок, літаків. Бойові машини по лісах, полях, болотах громадилися страшними пам’ятками. Але так ними не стали…
Продається танк
У повоєнне десятиріччя середини ХХ століття було не до пам’ятників: підбиті бронемашини, іншу техніку жителі територій, де проходили бої, здавали в металобрухт, поповнюючи сімейні бюджети. Безвісти зниклих солдатів десятиліттями знайти не могли, кинуті “тридцять четвірки” не цікаві нікому, крім дітей та видобувачів брухту.
У 80-х роках ХХ століття дійшла черга до іржавих раритетів другої світової війни. «Вахти пам’яті», пошукові загони, чорні копачі – всі зайнялися кинутими танками, підбитими літаками, паралельно знаходячи останки солдатів, відновлюючи імена. Техніка і зброя Великої Вітчизняної представляє історичний інтерес у одних і комерційний інших. Мисливці за грошима, приміром, під Вязьмою (або Твер’ю) відкопали в яру абсолютно цілий німецький T-III. Потім знайшли покупців в Прибалтиці, розібрали машину під металобрухт. Спасибі пильною митниці – раритет залишився в Росії.
Колекціонери військової техніки готові купувати бойові машини другої світової війни за мільйони доларів. Затриманий T-III в робочому стані коштує 5 млн. руб., Т-IV («Тигри»), «Пантери» з курської битви на чорному ринку коштують ще дорожче. Копачі продають пам’ять про радянських героїв другої світової, наче це їх власність.
