До розпаду СРСР національному літературному мистецтву союзних республік приділялася велика увага. Зараз, незважаючи на збереження культурно-економічних зв’язків з країнами СНД, більша частина читаючого населення має дуже туманне уявлення про те, що відбувається на літературній арені того ж Казахстану. Між тим казахська мова і література – це масштабний культурний пласт, гідний детального ознайомлення. І мова йде не тільки про класичних творах, а й про книги сучасних авторів.
Казахська мова та література
Дослідники сходяться на думці, що часом появи авторських творів на національному мові є період початку XV століття. Однак історія казахської народної літератури почалася набагато раніше і була пов’язана з розвитком мовних традицій.
Її провісниками стали середньовічні автори, які створювали твори на чагатайська та перською мовами. На території сучасного Казахстану були поширені етноси, що відносилися до тюркської мовної групи, а в деяких районах тривалий час використовувався согдійська мова іранської групи. Перша рунічна писемність (на дерев’яних табличках) з’явилася приблизно в V–VI ст.
Якщо вірити китайським літописами, в VII столітті у тюркомовних племен вже існували усні поетичні традиції. Збереглися перекази про священній землі і життя в прекрасній і захищеною від усіх негараздів долині Ергене-Конг. Поетичні елементи епосу зустрічаються і на виявлених археологічних пам’ятках, надгробних стелах.
