Різноманітність і якість друкованих видань в Росії кінця дев’ятнадцятого-початку двадцятого століть може посперечатися із сучасним процесом видавничої діяльності. Це був справжній злет і розквіт російської журналістики, яку відрізняло різноманітність думок, стратегій і тактик друкованих виробництв.
Одним з королів засобів масової інформації того часу був Михайло Катков (роки життя – 1818-1887). Він волею долі опинився в самому центрі актуальних журналістських віянь, коли в російському суспільстві широко обговорювалися: європейський досвід видання, спроби та можливості застосування його в Росії, а також вплив ліберальних поглядів на формування громадської думки.
З магістрів – редактори
Народившись в родині дрібного чиновника і рано залишившись без батька, він навчався спочатку в інституті для сиріт, а потім ще два роки був вільним слухачем Московського університету. По закінченні слухань у Берлін їде Михайло Катков, освіта покращує відвідуванням лекцій популярних берлінських філософів, зокрема Фрідріха Шеллінга.
Часто недоїдаючи, перебуваючи у вкрай скрутних матеріальних обставинах, він опинився в той же час в самому центрі філософської та суспільно-політичного життя Європи. Там він звів знайомство з Бакуніним, Герценом, Бєлінським.
До слова сказати, В. Р. Бєлінський пророкував йому великий літературний успіх, відзначаючи, що в ньому зосереджена надія російської літератури і науки. Однак майбутній відомий публіцист Катков Михайло Никифорович порвав з друзями-вільнодумцями і з літературним тереном, поступивши на роботу викладачем університету. Незабаром він захищає дисертацію магістра і влаштовується працювати на кафедрі філософії Московського університету в якості ад’юнкта. В ці ж роки він одружується на княгині Софії Шаликовой – дочки колишнього редактора газети “Московские ведомости”, що випускається при університеті.
В 1850 році, коли в російських вищих навчальних закладах були ліквідовані кафедри філософії, Ковзанок втрачає роботу. Але вже в 1851 році він отримує місце редактора “Московских ведомостей”. Головну роль у виборі цієї посади у долі його зіграв оклад 2000 рублів, плюс 25 копійок за кожного нового абонента, а також полагаемая редактору казенна квартира.
Вважаючи своїм призначенням викладацьку діяльність, Ковзанок із небажанням почав освоювати нове терені, вважаючи цю діяльність добре оплачуваною, але не потрібною. Проте незабаром захопився і так освоївся на новому місці, що підняв тираж газети з 7 до 15 тисяч примірників.
А з 1856 року починає видавати в московській губернії ще й свій журнал “Російський вісник”. Прагнучи заробити на видавничій справі, він досяг успіху не стільки в заробітках, скільки у створенні нових напрямків у журналістиці. В результаті наблизившись впритул до створення такого напрямку, як самостійний жанр публіцистики та експертної журналістики в області тлумачення державного права і підтримки державних інтересів.
