Мистецтво вишивання на Русі має багатовікову історію. Археологи відносять її зародження до IX-XII століття. Здавна люди вважали, що певні орнаменти та схеми вишивки хрестом на одязі і речах домашнього вжитку могли захищати їх від пристріту і нечисті. Особливо сильними вважалися оберегами речі, зроблені за один день – від світанку до заходу. А так як вишивка є досить трудомістким процесом, то над виробом працювало кілька майстринь одночасно. З часом це мистецтво зазнало багато змін – наприклад, зараз найчастіше одяг прикрашають машинною вишивкою.
Майстрині на Русі
Спочатку цим мистецтвом займалися знатні люди і ченці. Вони працювали з золотими нитками, натуральними перлами, натуральними каменями, а в якості основи використовували шовк. Приблизно з XVIII століття вишивка перестає бути привілеєм знаті. Мистецтво переходить у рахунок обов’язкових робіт для простих селянок. Вони вишивали на найпростіших матеріалах звичайними нитками, які робили з льону та конопель.
Як правило, подібним працею займалися жінки. Вони навчали своїх дочок цього мистецтва з віку 5-7 років. До п’ятнадцяти років у дівчинки вже було розшите придане. Це не дивно, адже на Русі заміж видавали приблизно в цьому віці. У число приданого ходили розшиті рушники, покривала та інші предмети побуту. А перед весіллям влаштовувалися загальні його оглядини. Адже саме за посагу судили, наскільки усидчива і працелюбна майстриня.
