Інвестиції в Піфи: прибутковість, плюси і мінуси. Правила пайового інвестиційного фонду

Такий цікавий фінансовий інструмент, як пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) з’явився на території колишнього Радянського Союзу відносно недавно. І слід зазначити, що серед широких верств населення про них відомо не дуже добре. Тому в рамках статті буде здійснено пошук відповіді на одне питання: що таке Піфи?

Про їх появу

Слід зазначити, що даний інструмент вважається досить молодим. Йому немає ще й століття. Перші інвестиційні Фонди з’явилися у США в 1924 році. Правду кажучи, до цього було безліч різних контор і фондів, які виконували таку функцію. От тільки вони працювали індивідуально з кожним клієнтом. Та й брали навіть дуже невеликі внески. Але ось ефективно працювати з маленькими капіталами виходило не завжди. З-за цього великі гравці підвищували поріг входу. А дрібні контори не могли керувати коштами, які були їм довірені, з максимальною ефективністю та прибутковістю. Разом з тим і не було бажання втрачати інвесторів, які могли похвалитися мільйонами. Тому й була розроблена така конструкція, як пайовий інвестиційний фонд (ПІФ). Але спочатку їх чекала прохолодна зустріч. Чимало цьому посприяв біржовий і економічна криза, відсутність законодавчої бази, а також нерозуміння з боку потенційних клієнтів принципів їх функціонування. І на додаток до всього цього проста недовіру приватних інвесторів. Що вже тут таїти, американці тоді вважали, що тоді ще паперові акції краще зберігати в коробці у себе вдома. Так-так, всі ці розповіді про американських сім’ях, які раптово знаходили приховані старі дідусеві акції «Кока-Коли» – все це не вигадки. Гідно ці фонди були оцінені вже тільки після Другої світової війни. Справжній світанок припав на середину 1950 років. З тих пір як кількість самих фондів, так і акумульованих ними засобів збільшувалася не тільки у самих США, але і у всьому світі.