Завдання сучасної школи вже давно не полягає тільки в передачі знань з ряду предметів. Більше того, ця функція відходить на другий план, і пріоритетним стає створення умов для всебічного розвитку дитини. У кожного є схильності і здібності до тієї або іншої галузі знань, творчості, практичної або спортивної діяльності. І виявити ці задатки, дати їм можливість розвинутися – одна з основних педагогічних завдань. Одних уроків для цього недостатньо. Тому така увага сьогодні приділяється різним видам позаурочних практик школярів. Саме інтеграція загальної освіти та додаткової освіти дає дитині максимум можливостей для особистісного розвитку.
Позаурочна діяльність або додаткову освіту?
Ці два поняття часто плутають між собою. Вони дійсно схожі тим, що створюють умови для різнобічного розвитку школяра, але фактично це дві різні сфери освіти.
Позаурочна діяльність – це обов’язкова частина основної освітньої програми, за якою працює школа. Програми додаткової освіти реалізують відповідні установи. Причому до їх послуг вдаються учні, які вже визначилися, яка сфера діяльності чи творчості їм ближче, і часто це буває пов’язано з професійною орієнтацією. Завдання педагога при цьому – розвинути наявні здібності, допомогти їх реалізувати.
Позаурочної діяльністю охоплені всі школярі, участь у ній обов’язково. Хлопці пробують себе в різних напрямках, щоб зрозуміти, яка область їм ближче. Вчитель супроводжує цей процес, допомагаючи виявити задатки і схильності.
При певних умовах інтеграція загальної та додаткової освіти можлива. Більш того, позаурочні заняття і відвідування гуртків у палаці творчості можуть ефективно доповнювати один одного. Безпосередні механізми інтеграції загальної та додаткової освіти залежать від багатьох факторів: нормативної бази, матеріальних і технічних можливостей, локації, кадрового потенціалу і т. д.
