Іносказання – явище настільки ж давнє, як і саме мистецтво. Насправді про значення слова неважко здогадатися з його складових частин – “інший” і “сказати”. Тобто сказати по-іншому. Тим не менш, це поняття досить розмите і многолико.
Два значення слова “іносказання”
У першому, більш вузькому сенсі це конкретний літературний прийом, синонім алегорії. У той же час остання є лише одним із видів іносказання, поряд з символами, іронією, стежками і Езопівською мовою. Детальніше про кожного з них буде сказано нижче.
У широкому сенсі іносказання – це невід’ємна частина мистецтва в принципі. По суті, художній текст, театральна постановка, кіно або музика самі по собі є альтернативними способами передати думки, почуття та ідеї. Тобто, замість того, щоб прямо сказати про страх, любов, ненависть, справедливість, добро і зло, можна передати все це через історію, музичну мелодію або малюнок.
Цей спосіб передачі досвіду людство придумало ще в давнину і висловило у вигляді усної народної творчості – легенд і міфів, народних пісень і танців. А після – художньої літератури, живопису й театру. Проник цей спосіб і в архітектуру, завдяки чому ми маємо таку різноманітність стилів і напрямків. У дев’ятнадцятому столітті люди винайшли кіно, і в нього теж проникло іносказання – у вигляді художніх фільмів. При цьому прямий спосіб вираження думок нікуди не подівся – він також отримав розвиток у вигляді таких дисциплін, як публіцистика, документалістика, журналістика.
