З найдавніших часів людство намагалося виробити систему норм і цінностей, дотримання яких забезпечило б розвиток суспільства і справедливість. На роль такої системи в різних суспільствах на протязі історії примірялися різні ідеології.

Права людини — система суспільних і юридичних норм, що регулюють взаємовідносини людей у всіх сферах життя. Причому діють ці норми як на рівні відносин двох індивідів, так і цілих соціальних груп і навіть держав.

Концепція права відрізняється від релігійної чи політичної тим, що не є початково визначеної і незмінною. Філософія й ідеологія права з’явилася в античні часи і з тих пір зазнала безліч змін. Вона продовжує змінюватися досі в ході суспільного діалогу, вираження думок і політичних рішень.

Виникнення ідеології природного права

В античну епоху такі філософи, як Сократ, Аристотель і Платон висловлювали ідею про те, що існує певний ряд невід’ємних, властивих кожній людині від народження прав. За Сократом, природне право походить з божественного закону і протиставляється позитивному (позитивному) праву, яке людина отримує за законом від держави.

В Середні століття, з поширенням християнства, джерелом природного права стало вважатися Святе Письмо. А вже в Новий час це поняття стало розглядатися окремо від християнської моралі. Голландський юрист і державний діяч Гуго Гроцій вважається першим, хто виділив природне право від релігійних норм. Згодом для визначення природного права стали використовувати раціоналістичні методи. Сучасні концепції природного права мають наукове (соціологічне), католицьке чи філософське обґрунтування.

Поява концепції прав людини

Епоха Відродження і Реформації в Європі ознаменувався поступовим зникненням підвалини феодального і релігійного консерватизму, що панували в Середні століття. Саме в цей період почала формуватися так звана світська етика — протиставлення релігійної.

Дивіться також:  Питання на засипку – це весела гра або незручна ситуація?

В результаті Французької революції була прийнята Декларація прав людини і громадянина 1789 року. Саме в ній вперше з’являється термін «права людини». У більш ранніх документах — американський і англійська біллі про права, Велика хартія вольностей — використовувалися інші слова. До того ж вона стала першим офіційним документом, проголошує ідею рівності перед законом, яка упраздняла становий лад. Згодом положення Декларації поширилися по всьому світу, ставши основою конституційного права багатьох країн.

Створення міжнародних інститутів права

XX століття з одного боку можна вважати епохою розквіту тоталітарних режимів, масового гноблення і винищення людей за національною, релігійною, ідеологічною ознаками. Однак саме ці події сприяли прориву в еволюції громадянських свобод і прав людини.

Перша міжнародна організація по їх захисту — Міжнародна федерація за права людини — з’явилася в 1922 році. 10 грудня 1948 року ООН затвердила Загальну декларацію прав людини. В 1950 році країни Ради Європи підписали Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод і створили Європейський суд з прав людини.

Основні принципи

Найважливіша частина ідеології права — співвідношення і досягнення консенсусу інтересів індивіда з інтересами суспільства. Для досягнення цього існує принцип — права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншого.

Друге основне положення — це рівність перед законом для всіх. Незалежно від національної та релігійної належності, статі, походження. Це означає, що заборонена дискримінація за цими ознаками, і кожному повинні бути надані рівні можливості для отримання освіти, праці та досягнення матеріальних благ.

Нарешті, проголошується верховенство інтересів людини над інтересами держави. Тобто не допускається порушення або відчуження прав індивіда в політичних цілях.

Більшість і меншість

Ідеологія і філософія прав людини передбачає, що кожна людина належить до того чи іншого меншості, яка в свою чергу може піддатися пригнічення та обмеження в правах. Історія знає випадки, коли людей дискримінували і винищували не тільки за релігійною або національною ознакою, але і з таких речей, як ліворукість, зовнішні ознаки чи уподобання в мистецтві.

Дивіться також:  Як підвищити грамотність по російській мові: вправи, диктанти, тести

Соціологічне меншість необов’язково є меншістю кількісним. Визначальним є те, що ця група не є домінуючою. Наприклад, чоловіків кількісно менше ніж жінок, але вони соціально — більшість.

Тому міжнародні правові норми особливо ретельно захищають права соціальних меншостей.

Досягнення рівності

Незважаючи на те що французька декларація була затверджена 230 років тому, втілення принципу рівності розтягнулося на все це час і продовжується до цих пір.

Так, скасування рабства в різних країнах почалося лише наприкінці XVIII століття, а закінчилася в кінці XIX. Зрівняння жінок у правах з чоловіками також розтягнулося на століття. Так, лише в 1893 році жінки вперше отримали виборче право (у Новій Зеландії). На сьогоднішній день у розвинених країнах заборонена дискримінація за статевою ознакою. Але, попри рівність перед законом, як і раніше існують соціальні норми, які ставлять жінок нижче чоловіків.

Класифікація прав людини

Виділяють кілька категорій основних прав.

Особисті права забезпечують саме існування людини та захищають від державного свавілля. До таких належать право на життя, недоторканість, свобода пересування, право на притулок, заборона примусової праці (рабства), свобода совісті.

Соціальні і економічні права іноді об’єднують в одну категорію. Вони спрямовані на те, щоб задовольнити матеріальні і деякі духовні потреби. Це, наприклад, право на вільний працю та охорону праці, на житло, право на соціальне забезпечення, медичну допомогу.

Політичні права гарантують участь людини у здійсненні влади в своїй країні. Серед них право обирати і бути обраним, свобода зборів і спілок, свобода слова і друку.

Культурні права зачіпають духовний розвиток особистості. До них належать право на освіту, свобода науки і творчості, свобода викладання, свобода мови.

Також є екологічні права, які зобов’язують держава піклується про навколишнє середовище. Вони не є основними і затверджені не у всіх країнах. В першу чергу, це право на сприятливе навколишнє середовище.

Дивіться також:  Громадянські війни у Франції: роки, причини, етапи, основні події і результати

Деякі права відносяться відразу до декількох категорій. Наприклад, свобода совісті — одночасно особисте і політичне право, а право приватної власності — особисте й економічне.

Вплив права на ідеологію держави

Концепція прав людини — основа демократичного суспільства, а значить, вона не сумісна з авторитарними і тоталітарними режимами. Тим не менше багато тоталітарні держави мають конституційний лад, заснований на демократичних цінностях та ідеології права. Приклади — сучасна Вірменія, Венесуела, Росія, деякі країни Африки. Такі режими називають імітаційними демократіями. Примітно, що саме в російській Конституції прописані екологічні права людини.

Механізми, що забезпечують реалізацію прав

Як відомо, закон сам себе виконувати не вміє. А тому для реалізації своїх прав суспільство створює різноманітні соціальні інститути. Засоби масової інформації, відкриті і чесні вибори, принцип поділу влади — все це покликане в тому числі оберігати права людини.

Однак головним інструментом захисту прав є саме знання людиною своїх прав, готовність ними користуватися і, в разі необхідності, відстоювати.