Практично всі фільми з участю Савелія Крамарова майже півстоліття щиро і гаряче улюблені уже кількома поколіннями жителів СРСР і всього пострадянського простору. Не зігравши жодної головної ролі, цей актор, виключно завдяки своїй природній чарівливості, запам’ятовується глядачам часом більш яскраво, ніж сам фільм, в якому він грав…

Коротка біографія

Місцем народження Савелія Вікторовича Крамарова став Бауманський район міста Москви, де він з’явився на світ в нещасливу дату 13 жовтня 1934 року. У перші ж дні життя у немовляти виявився дефект — повіку лівого ока було утолщено, завдяки чому згодом у актора і з’явився його фірмовий «косою» погляд і хуліганський образ.

Після не дуже успішного закінчення загальноосвітньої школи Савелій Крамаров, фільми з яким ми будемо згадувати в цій статті, вирішив пов’язати своє життя з професією актора і вступити в ГІТІС, однак, провалився на вступних прослуховуваннях. Причиною була своєрідна зовнішність хлопця і його пам’ять. Вірніше, її практично повна відсутність, завдяки чому він так і не зміг до пуття вивчити жодного літературного уривку до іспитів.

Після прикрого провалу Савелій вступив на факультет озеленення Лісотехнічного інституту, проте мріяти про акторство не кинув, вступивши в 1954 році в театральну студію Центрального Будинку працівників мистецтв. Незабаром він відправився на військові збори, де і сталася доленосна зустріч зі студентом ВДІКУ Олексієм Салтиковим, згодом пригласившем Крамарова знятися у першому в його житті фільмі, і тим самим відкривши перед ним двері у чарівний світ кінематографа.

Перші кроки в кіно

Після закінчення Лісотехнічного інституту в 1958 році, молодий дипломований спеціаліст озеленення Савелій Крамаров, з фільмами поки знайомий тільки як глядач, за спеціальністю встиг пропрацювати зовсім недовго. Вже через рік його старий знайомий А. Салтиков запропонував Савелію роль в короткометражному фільмі «Хлопці з нашого двору», що розповідає про життя комсомольців міста Коломни, зіткнулася з дворовими хуліганами, очолюваними Васьком Іржавим. Образ якого і зіграв двадцятип’ятирічний Крамаров. Цей фільм був всього лише курсовою роботою студента ВДІК А. Салтикова і на широкому екрані ніколи не демонструвався. Однак практично всі учасники зйомок визнали бездоганну і талановиту гру Савелія.

Після вдалого дебюту окрилений Крамаров остаточно вирішив для себе, що кіно — це його справжня доля. Він вирішив боротися за своє покликання, кинув роботу озеленювача і послав свої фотографії у всі кіностудії країни. З десятка налічуються в СРСР на той час кіностудій відгукнулася тільки Одеська, в терміновому порядку запросила актора-початківця на проби в нову картину «Їм було дев’ятнадцять». Так Савелій Крамаров, фільми з яких ще не були знайомі глядачам, вперше знявся в цьому повноформатному кіно і разом зі знаменитим актором Михайлом Пуговкіним блискуче виконав всі комедійні моменти цієї картини, зігравши роль солдата Петькина.

60-е

Відразу ж після прем’єри кінострічки «Їм було дев’ятнадцять» молодий актор був запрошений Ялтинською кіностудією на зйомки фільму «Прощавайте, голуби», в якому йому належало зіграти Ваську Коноплянистого, чергового хулігана з фільмів з Савелієм Крамаровым.

Дивіться також:  Валентина Ганибалова - вкрадена зірка балету

Слід зауважити, що сам актор, будучи вихідцем з інтелігентної єврейської адвокатської сім’ї, не тільки ніколи не був хуліганом, але і завжди обходив стороною подібних персонажів. Однак завдяки своїй своєрідній зовнішності, став практично рабом своєї незвичайної фактури.

У той же період вже знайомий нам товариш Крамарова А. Салтиков, закінчує своє навчання у ВДІКУ, працював над дипломним фільмом «Друг мій, Колька!».

Цілком природно, що він запросив Савелія знову виконати роль хулігана Васьки. Ця картина розповідала досить сміливу для нашої країни тих часів історію про таємному суспільстві трієчників, що мстяться відмінникам.

Сам актор згодом визнавав цю кінострічку, що вийшла на екран у 1961 році, однією з кращих у своїй кінокар’єрі.

В яких фільмах знімався Савелій Крамаров на початку свого творчого шляху, крім перерахованих?

У 60-ті роки актор встиг з’явитися в цілих тридцять кінокартинах. Серед яких найбільш запам’ятовуються стали такі стрічки, як «Пригоди Кроша», «Без страху і докору», «Хід конем», «Перший тролейбус», «Казка про втрачений час», «Місто майстрів», «Тридцять три», «Балада про чердачнике», «Чорт з портфелем», «Червоне, синє і зелене», «Золотий годинник», «Трембіта» та «Викрадення».

Але справжня слава прийшла до Савелія Крамарову після «Невловимих месників» і «Нові пригоди невловимих», причому несподівано для нього самого, оскільки виконаний їм боягузливий бандит із загону отамана Бурнаша з’являвся на екрані всього кілька разів, і артист, знаючи це, за великим рахунком брав участь у зйомках заради «галочки». Однак виконаний ним образ вийшов настільки органічним і справжнім, що полюбився мільйонам глядачів зовсім не менше, ніж самі «невловимі» герої.

Сам Савелій Крамаров згодом згадував зйомки в цих картинах наступним чином:

«Невловимі месники» я робив між іншим… Але ніколи не вгадаєш, що та або інша картина принесе тобі. Та картина, яку я вкладав себе цілком, пішла малим тиражем, а «Невловимі месники», в яких я з’явився всього чотири рази і сказав фразу: «А вздовж дороги мертві з косами стоять і — тиша!», дали мені великий успіх. Я відразу став популярним, багато їздив по концертам і заробляв гроші…

70-е

Період з 1971-го по 1975 рік для Савелія Крамарова, всіх фільмів за участю якого до того часу налічувалося вже близько чотирьох десятків, став часом справжнього розквіту його кінокар’єри і тріумфом непересічного акторського таланту.

У ці роки одне за одним вийшли такі шедеври радянського кіно, як «12 стільців», «Джентльмени удачі», «Велика перерва», «Ця весела планета», «Іван Васильович змінює професію», «Афоня» і «Не може бути!», в яких досліджуваний актор зіграв, без сумніву, кращі ролі у своєму житті.

Дивіться також:  Група "Фрістайл": склад, біографія, альбоми

З тих пір пройшло вже більше сорока років, але мільйони глядачів до цих пір сміються над його Федьком-Косим, дяком посольського наказу Феофаном, Петром Тимохіним, Непосидючим і приятелем нареченого Серьогою…

Не можна обійти увагою і зовсім коротку, але таку пам’ятну роль Крамарова в картині «Міміно», де він зіграв засудженого біля дверей суду:

— Слухай, друже, у тебе гарні очі, відразу видно, що ти хороша людина. Допоможи, будь ласка.

— Вибач, генацвале. Років через п’ять допоможу…

Крім перерахованих картин, Савелія Крамарова у 70-ті роки також можна було побачити і в таких фільмах, як «Таємниця залізних дверей», «Тримайся за хмари», «Смеханические пригоди Штепселя і Тарапуньки», «Золоті роги», «Нові пригоди Доні і Міккі», «Соло для слона з оркестром», «Мама», «Живіть в радості» і «По вулиці комод водили».

Останній ж, п’ятдесят восьмий роллю Савелія Вікторовича, знятої в СРСР, став лютий Гаррі в картині «Нові пригоди капітана Врунгеля», що вийшла на екрани в 1978 році. До того часу взаємини актора з високим начальством Держкіно остаточно зіпсувалися, і він почав серйозно замислюватися про те, щоб назавжди виїхати з країни.

Конфлікт та еміграція

Розлад стався внаслідок того, чиновники розгледіли в придуркуватих героїв Крамарова щось інше, ніж просто комедія. Через якийсь час у закулисьях Держкіно виник указ, що забороняє знімати актора в яких би то не було фільмах. Скоро весь вітчизняний кінематограф для Савелія Вікторовича був закритий.

З СРСР його не випускали, оскільки в разі його еміграції Держкіно було б змушене «покласти на полицю» десятки найулюбленіших мільйонами телеглядачів кінострічок за участю Крамарова. Зніматися йому теж не давали. Врешті-решт справа закінчилася тим, що Савелій Вікторович 1981 році написав президентові США Рейганові відкритий лист, в якому скаржився на його бойкотування і відсутність роботи, а також просив допомоги в переїзді.

Після того як цей лист було кілька разів прочитане в ефірі «Голосу Америки», актора нарешті випустили з країни.

Голлівуд

31 жовтня 1981 року Крамаров покинув СРСР, і вже в 1983 році, після низки гастролей по США, організованих його друзями, дебютував в голлівудському фільмі. Ролей Савелія Крамарова в американських фільмах було не так багато. Однак кожній з них актор віддав весь свій талант.

Першим фільмом Савелія Вікторовича, знятим у США, стала трагікомедія «Москва на Гудзоні», присвяченій емігрантів із Радянського Союзу та зворотного боку зовні розкішної американської життя.

Крамарову дісталася роль співробітника КДБ, який торгує хот-догами на вулицях Нью-Йорка. А його партнером по фільму став не хто інший, як знаменитий Робін Вільямс, якому на той момент йшов всього тридцять другий рік, і робота в «Москва на Гудзоні» була першою головною роллю в його подальшу блискучу кар’єру.

Дивіться також:  Промислова графіка: визначення, історія виникнення, етапи розвитку, опис з фото і приклади

В яких фільмах Голівуду знімався Савелій Крамаров в наступні роки?

Наступною його роботою стала роль радянського вченого-космонавта в науково-фантастичній стрічці «Космічна одіссея 2010 року», прем’єра якої відбулася в грудні 1984 року.

Картина була номінована на п’ять премій «Оскар», а сам Крамаров отримав величезне задоволення від участі у зйомках цього фільму, оскільки в ньому йому дісталася серйозна, а не комічна роль, практично вперше за всю його кінокар’єру.

В 1986 році на екрани вийшла кримінальна комедія «Озброєний і небезпечний», в якій актор знову повернувся до свого звичного амплуа недотепи, зігравши растяпу-охоронця. Правда, в одній зі сцен його екранної партнеркою стала відома актриса Мег Райан.

Серед фільмів Голлівуду, в яких знявся Савелій Крамаров, є і кримінальний бойовик «Червона спека» 1988 року. В якому колишній «джентльмен удачі» зіграв радянського зв’язкового Григорія Мазурського. Ця картина була присвячена спільної роботи поліції США і СРСР, а партнерами Крамарова по знімальному майданчику стали знамениті Арнольд Шварценеггер і Джеймс Белуші, які виконали головні ролі.

У 1989 році Савелія Крамарова можна було побачити в комедійному бойовику «Танго і Кеш». Йому знову дісталася невелика епізодична роль нервового безіменного героя, одягненого у футболку з написом «ГЛАСНІСТЬ» на латиниці, у якого лейтенант Кеш відібрав машину за службової необхідності. Партнерами Крамарова на цей раз стали знамениті Сильвестр Сталлоне і Курт Рассел.

Повернення в Росію

В Росію, за якою він завжди неймовірно нудьгував, актор зміг повернутися лише через одинадцять років. Це трапилося в 1992 році, коли розвалився СРСР. Савелій Крамаров був запрошений в якості почесного гостя на кінофестиваль «Кінотавр». При цьому пам’ятне фото, наведене нижче, було опубліковано у вітчизняних ЗМІ під заголовком «Гість фестивалю «Кінотавр» американський актор Савелій Крамаров»…

Тим не менш, за час перебування в Росії Крамаров встиг зіграти образ злодія в картині режисера Георгія Данелія «Настя», присвяченому життя в Росії під час глибокої кризи, що охопила всі сфери життя країни.

У 1993 році Савелій Вікторович також знявся в першій режисерської картині актора Михайла Кокшенова «Російський бізнес», в якій зіграв роль дресирувальника дяді Васі, після чого повернувся назад в США.

Післямова

Останньою роботою у фільмографії Савелія Крамарова, що нараховує майже вісімдесят кінофільмів, стала романтична драма «Любовна історія», знята в Америці і вийшла на екран у 1994 році.

6 червня 1995 року великий радянський актор і улюбленець мільйонів глядачів помер від раку в Сан-Франциско. Йому було 60 років.

В СРСР, а згодом і в Росії, було і є дуже багато серйозних акторів, які виконують ролі вольових і сильних людей. А от місце цього особливого, справжнього, непідробного і привабливого недотепи, яким актор з’являвся на екрані, з відходом з життя Савелія Вікторовича Крамарова так і залишилося порожнім…