В 2015 р. на екрани вийшов фільм режисера Тома Маккарті «У центрі уваги». Цей проект зацікавив не лише добротним акторським складом і чіпляти сюжетом, а й тими соціальними проблемами, які були висвітлені в ній. Давайте дізнаємося, про що ця кінокартина, хто працював над її створенням і які нагороди вдалося завоювати проекту.

Трохи про кінофільмі «У центрі уваги»

Згідно з жанром стрічка є журналістським розслідуванням. Тому, незважаючи на розкішний букет артистів (більшість з яких в свій час грали супергероїв), любителям екшна фільм «У центрі уваги» 2015 року навряд чи сподобається. Картина являє собою суміш драми і добротного детектива. Так що основна категорія глядачів, яким вона буде цікава — люди думають, що люблять спостерігати і вивчати.

Оригінальна назва проекту — Spotlight, в перекладі з англійської означає «Прожектор». Таке ім’я картина отримала в честь відділу газети «Бостонський глобус» (The Boston Globe), спеціалізується на журналістських розслідуваннях. Саме співробітники Spotlight і є головними дійовими персонажами фільму «У центрі уваги» 2015 року.

Бюджет картини становить двадцять мільйонів, а збори перевищили його майже в п’ять разів. Це говорить про те, що проект зацікавив глядачів і виявився фінансово успішним, що не завжди характерно для картин такого роду.

Сюжет фільму

Ця історія розповідає про розслідування відділом Spotlight випадків розбещення дітей католицькими священиками бостонської митрополії.

Відправною точкою сюжету є призначення нового редактора газети «Бостонський глобус».

Будучи приїжджим, та до того ж євреєм, він не настільки педантичний щодо репутації католицької церкви, як корінні бостонцы. Тому він вимагає від відділу «У центрі уваги» більш ретельно провести розслідування випадку зі священиком-педофілом і дізнатися, чи був він одиничним чи це поширена проблема.

Команда журналістів спочатку байдуже ставляться до цього отриманню, але незабаром з жахом виявляють, що в їх рідному місті досить часті випадки розтління служителями церкви дітей.

Йдучи по сліду, герої дізнаються, що в Бостоні мешкає близько сотні таких збоченців, причому деякі — по сусідству з ними. Більше того, місцеві церковні та світські влади знають про такий стан справ, але замовчують правду, щоб зберегти «обличчя» місцевої митрополії.

Ситуація ускладнюється тим, що багато журналістів, що ведуть розслідування, самі католики і змушені вирішувати, що вірно: сказати правду або допомогти своїй церкві приховати неприємну істину.

У фіналі герої знаходять докази, що викривають педофілів, і факти замовчування злочинів церквою. Вони публікують статтю і незабаром опиняються завалені листами і дзвінками інших жертв розтління, які раніше боялися зізнатися в тому, що трапилося.

Проблематика

Працюючи над створенням фільму «У центрі уваги», його творці зуміли підняти ряд питань, які важливі не тільки в контексті сюжету, але й виходять далеко за його межі.

Насамперед, це те, як руйнівно впливає поведінки священиків-розбещувачів на дитячу психіку. Крім фізичного насильства, вони здійснюють моральне, яке калічить в рази більше. Немов на підтвердження цього, з гіркотою звучить у картині фраза: «Відмовити священика — значить відмовити Богу». Ці слова показують всю ницість того, як підло деякі здатні використовувати своє становище для задоволення ницих бажань.

Одна з найбільш складних дилем, з якими доводиться зіткнутися героям стрічки — рішення, чи варто оприлюднювати отриману ними інформацію. Адже тінь злочинів 5% від загального числа священиків лягає на інші 95%. Таке непросте рішення доводиться приймати багатьом людям: чи варто з-за однієї паршивої вівці паплюжити все стадо. Або краще змовчати і сподіватися, що все само владнається.

Дивіться також:  Мироненко євгенія: біографія актриси, кар'єра й особисте життя

Герої картини все ж вирішують відкрити правду, бачачи, що її приховування породжує безкарність, якою супроводжувалися всі подібні випадки. А вона, в свою чергу, лише примножує кількість злочинів проти дітей. Адже захищаються церквою педофілів у рясах не мають причин зупинятися.

Саме усвідомлення того, що відбуваються речі можна зупинити, тільки зрадивши їх гласності, стала тим вирішальним аргументом, який змусив журналістів у картині виконати свою роботу. Адже виявилося, що викриті у розбещенні дітей не просто не були покарані, але й продовжували благополучно служити в інших парафіях, де не було відомо про їх нездорових схильностях.

Також у стрічці дуже м’яко піднімається питання про хибність стовідсоткового співвідношення Бога з Церквою. Тоді як Перший — це втілення досконалості, ідеал, так звані слуги — всього лише грішні люди. А значить, як би вони не намагалися прикривати свої діяння іменем Господа, не все, що вони кажуть і роблять, істинно. Тому довіряти їм можна не більше і не менше, ніж звичайним людям.

На реальних подіях

На жаль, сюжет фільму «У центрі уваги» — не вигадка. Він має реальну основу.

На початку двохтисячних в Бостоні журналісти дійсно провели розслідування і виявили жахливе кількість випадків розбещення католицькими священиками хлопчиків і дівчаток від трьох до чотирнадцяти років. Крім того, виявилося, що ця ситуація відома церковного керівництва, але воно не тільки не карається педофілів, але й усіма силами намагається приховати їх злочини.

Після серії статей бостонських журналістів на цю тему вибухнув скандал, який призвів до відставки кардинала Бернарда Френсіса Лоу, активно брав участь у приховуванні правди.

В результаті цих подій сім’ям постраждалих (про яких було відомо) виплачено близько двох мільярдів доларів. Після прикладу, поданого бостонцами, по всьому світу стали проводити більш ретельні розслідування діяльності католицьких священиків. Було виявлено чимало інших подібних випадків.

Бостонський скандал міцно закріпив за католицькою церквою репутацію організації, що покриває педофілів. Було виявлено, що близько п’яти відсотків всіх діючих священиків ґвалтують дітей. Є підстава вважати, що за минулі роки ситуація кардинально не змінилася.

Режисер стрічки

Режисером проекту є американець Том Маккарті, раніше подарував глядачам такі кінострічки, як «Швець» і «Відвідувач». «У центрі уваги» — п’ята робота режисера і перша, яка отримала настільки широку популярність.

Примітно, що спочатку Маккарті пробував себе як актор і сценарист.

У 2009 р. Тому знімався в одній з епізодичних ролей у драмі «Милі кістки». Це історія про дівчинку, вбитої сусідом-педофілом. Цілком можливо, що участь у цьому проекті породило інтерес до теми насильства над дітьми.

Робота над сценарієм

Історія, розказана у фільмі, була заснована на реальних фактах, але всі її герої і їх шляху пошуку правди — результат авторської вигадки режисера картини. Разом з ним над створенням сценарію працював відомий голлівудський сценарист і продюсер Джош Сінгер.

Перш ніж приступити до написання, Маккарті і Сінгер ретельно вивчили всі матеріали щодо реального розслідування «Бостонського глобуса», а також ті документи, які були в поліції. Ця допитлива допомогла ретельно опрацювати всі деталі сюжету.

Дивіться також:  Краснопольський Олексій: дитячі роки і кар'єра популярного актора

В середині 2013 р. чорновий варіант сценарію був закінчений. Однак знайти спонсора, готового вкласти гроші в проект, не вдавалося. З-за вкрай делікатної теми кінокартини її сценарій потрапив у чорний список. Незважаючи на це, Тому не здався, і вже через рік в Бостоні почалися зйомки.

За словами Маккарті, він створював кінострічку, для того щоб показати силу журналістики та її можливість впливати на життя людей, говорити про те, про що всі бояться, захищати невинних. Режисер висловив жаль, що в сучасному світі робота журналістів втратила колишню актуальність. В першу чергу із-за того, що самі працівники преси перестали вірити у важливість того, що вони роблять.

Актори фільму

Безумовно, важливу роль в успіху картини зіграв її акторський склад. А він був воістину зоряною.

Роль Марті Берона — головного редактора «Бостонського глобуса», зіграв у фільмі «У центрі уваги» Лев Шрайбер («Росомаха», «Крик»).

Жалісливого журналіста Майкла Резендеса, що перебуває у сварці з сім’єю і вірою, зіграв Марк Руффало («Месники», «Між небом і землею»). Його прямого начальника Уолтера Робінсона втілив на екрані Майкл Кітон («Бетмен», «Бердмен»).

Роль співробітника «Бостонського глобуса» Бена Бредлі-молодшого зіграв у картині «У центрі уваги» Джон Слеттері («Залізна людина»).

Крім цих виконавців ролей журналістів варто відзначити і Стенлі Туччі («Диявол носить «Прада»», «Милі кістки»), що зіграв чесного адвоката Мітчелла Гарабедяна, самотужки відстоює права покалічених дітей священиками.

Актриси проекту

Прекрасна половина акторського складу проекту не така численна. Головну жіночу роль журналістки Саші Пфайффер зіграла у фільмі «У центрі уваги» Рейчел МакАдамс. Варто зазначити, що її героїня особливого навантаження сюжету не несе. Ймовірно, вона була додана туди, щоб розбавити чоловічий колектив.

Незважаючи на це, актриса зуміла добре зіграти навіть свою незначну роль. За це вона була позитивно відмічена у багатьох відгуках про фільм «У центрі уваги», а також номінувалася на кілька престижних премій.

Серед інших актрис проекту — виконавиці другорядних ролей: Полетт Сінклер (секретарка), Лорі Хейнеман (суддя), Ненсі Виллон (Маріетта) та інші.

Кінокартина «У центрі уваги»: номінації та нагороди

Хороший продуманий сюжет, відмінна гра акторів і актуальність висвітлених у картині проблем зробили її номінантом на багато престижні премії «Оскар», «Супутник», «Золотий глобус», BAFTA.

Однак не всі настільки шановані в світі кінонагороди дісталися картині.

  • З шести номінацій на «Оскар» стрічка удостоїлася тільки однієї статуетки, перемігши в категорії «Кращий оригінальний сценарій».
  • Краще йшли справи з «Супутником». З восьми номінацій картина виграла чотири в категоріях «Кращий фільм», «Краща режисура», «Кращий акторський ансамбль» і «Кращий оригінальний сценарій».
  • З трьох можливих «Золотих глобусів» кінокартині не дісталося жодного.
  • З трьох номінацій на премію BAFTA «У центрі уваги» отримав тільки одну премію за «Кращий оригінальний сценарій».
  • Крім цих нагород картині вдалося завоювати два приз на Венеціанському фестивалі, премії Гільдії Кіноакторів і Гільдії сценаристів США, а також нагороду Лондонського гуртка кінокритиків.

    Серед акторів проекту деякі номінувалися на престижні нагороди за роботу у фільмі «У центрі уваги»: Марк Руффало і Рейчел МакАдамс могли отримати «Супутник» і «Оскар». Рекордсменом серед кількості номінацій був Майкл Кітон. Він претендував відразу на три премії.

    Дивіться також:  Овсяннікова марія: біографія, фото

    На жаль, з усіх номинируемых акторів єдиний, хто отримав нагороду за роль у фільмі «У центрі уваги» — Майкл Кітон. Це була премія Нью-Йоркської спільноти кінокритиків.

    Глядацькі відгуки про фільм «У центрі уваги»

    Розглядаючи рецензії тих, хто подивився картину, варто розуміти, що повноцінного сприйняття задуму режисера заважають культурні відмінності, які існують між США і пострадянськими країнами. В останніх кількість католиків завжди було порівняно невелике. Тут переважають християни православного віросповідання.

    На відміну від католиків, православних священиків не передбачений обов’язковий целібат (безшлюбність). З цієї причини таким церковним служителям не доводиться все життя боротися зі своїми нереалізованими сексуальними бажаннями. Більшість з них заводять сім’ї і живуть цілком благополучно. І хоча серед православних (якщо пошукати, можна знайти осіб з збоченими сексуальними бажаннями, їх кількість не така значна і їх девіації рідше концентруються на дітях. Тому проблема католицьких священиків-педофілів у нашого глядача по-людськи викликає співчуття, але не знаходить такого бурхливого емоційного відгуку, як у відгуках про фільм «У центрі уваги», що залишаються мешканцями зарубіжних країн.

    Також варто врахувати, що з часів Царської Росії преса тут завжди була під наглядом цензури. Не маючи достатньої свободи оглядати те, що вважатиме за потрібне, журналістика в Російській Імперії, СРСР та пострадянському просторі ніколи не була по-справжньому діючою силою. Тому прагнення режисера донести важливість цієї галузі також не знаходить достатнього розуміння.

    Однак якщо абстрагуватися від культурних відмінностей, можна сказати, що картина Маккарті була досить тепло прийнята в РФ, Україні, Білорусі та інших сусідніх державах. У своїх відгуках про фільм «У центрі уваги» жителі цих країн більше звертають свій погляд на детективну складову сюжету, а також на гру красивих і відомих акторів. До речі, для багатьох артисти і були тією причиною, через яку вони вирішили подивитися картину.

    Що стосується сюжету, то більшість подивилися діляться на дві категорії:

    • ті, кому темп розвитку подій стрічки здався затягнутим, сірим, позбавленим дії;
    • ті, кому сподобалася режисерська скрупульозність, вміння чітко простежити всі причинно-наслідкові зв’язки.

    Що припало до смаку глядачам стрічки «У центрі уваги»:

    • актори;
    • підняття важливих проблем;
    • цікавий сюжет з елементами детективу;
    • скрупульозне опис буденної роботи журналістів.

    За що критикують кінофільм:

    • за сірість пейзажів і нарядів;
    • за похмуру атмосферу і відчуття безпросвітності;
    • за відсутність емоційності у головних героїв.

    Виходячи з відгуків, залишених більшістю глядачів, можна сказати, що кінофільм «У центрі уваги» був сприйнятий як цікавий проект, зрозумілий лише небагатьом. Тим, кому сподобалися і такі зарубіжні картини, як «Вся президентська рать», «Полювання на Вероніку», «Велика гра», «Сноуден», «Гра без правил», «Нічого, крім правди» і т. п.

    На завершення варто відзначити: головне, що можна винести для себе після перегляду кінофільму — потрібно вчитися тверезо оцінювати людей навколо. Не ставити на них штампи хороших або поганих тільки виходячи з їх професії. А крім того, важливо стежити за дітьми і прислухатися до їхніх проблем, намагатися допомогти вирішити їх, а не сподіватися, що хтось інший зуміє все виправити.